сделайте так,чтобы эти слова были во множественном числе: der Karton, die Kiste ,der Wagen, der Kleiderschrank, der Fernseher,der Sessel,das Regal,der Computer Заранее
Одного разу мені довелася можливість побувати в...космосі! У справжнісінькому. Я приїхала на космічну станцію, де мене досить довго тренували дорослі люди. Я успішно проходила всі тренування, каталася в центрифугах, немов на атракціонах в лунопарку. Надалі мене нарешті допустили до польоту на ракеті!
Мене нарядили в костюм космонавта і посадили на моє місце в ракеті. Спочатку було страшно, вона різко піднялася з землі і вирушила в нікуди на шаленій швидкості, зі страху я закричала, але мене все ранво ніхто не чув. Незабаром ракета почала летіти повільніше і я зрозуміла - я в космосі. Я почула команду бази, що я можу відстебнуться і побродити по ракеті. Я відстебнулася і спробувала на смак спеціальну їжу з тюбиків. Всі предмети не підкорялися тяжінню землі, навіть я не могла щільно стояти на ногах. І незабаром я отримала дозвіл надіти скафандр повністю і вийти у відкритий космос.
Я відкрила двері ракети і опинилася в бездонному темному просторі, в якому було неможливо багато кольорів і відтінків. Фіолетовий, синій, чорний. Зірки здавалися шалено близькі і величезні. Тут було холодно, і повітря для мене вже практично не залишилось. Я повернулася в ракету, захоплюючись тільки що побаченим.
Потім...продзвенів будильник, я прокинулася і зібралася в школу. Але я впевнена, що літала я по справжньому, тому що на языыке я досі відчуваю присмак бридкої їжі з тюбиків, а мої очі ніколи не забудуть тієї космічної краси"
На рисунке мы видим постройки, расположенные на двух из семи холмов Рима, Палатине и Капитолии. Поселение на Палатинском холме представляет собой укрепленный населенный пункт, обнесенный каменными стенами. Жилые строения, как ми видим — круглой формы, сооруженные из прутьев, обмазанных глиной. За пределами городских стен расположены пастбища для домашнего скота. На заднем плане виден Капитолийский холм с главным храмом, посвященным трем богам Юпитеру, Минерве и Юноне (Зевсу, Афине и Гере — по древнегреческим верованиям). Храм был освящен в 509 году до н.э. на рубеже Рима перехода от царского периода к периоду Римской республики. Полагаю, художник стремился изобразить именно период становления Римской республики.
Капитолийский храм был построен по греческому типу, шесть рядов колонн с капителями (на картинке нарисованы только четыре ряда колонн, они появились лишь в 71 году н.э. при перестройке сожженного храма, что никак не может соотноситься с ветхими жилищами царского периода, изображенными на Палатинском холме). Фасад также включал установленный на колонны треугольный фронтон с изображением волчицы и богини, олицетворяющей Рим. Над центральной частью фронтона размещалась терракотовая (позднее бронзовая) скульптура Юпитера, управляющего квадригой (колесницей, запряженной четверкой лошадей), а слева и справа от него — статуи Юноны и Минервы.
Храм был разделён на 3 придела, средний был посвящен Юпитеру. Там стояла его статуя. Юпитер, сидящий на троне из золота и слоновой кости, был одет в тунику, украшенную пальмовыми веточками, и пурпурную тогу, вышитую золотом. Правый боковой придел был посвящен Минерве, а левый — Юноне. У каждого божества имелся свой алтарь.
Капитолийский храм впоследствии являлся религиозным центром республиканского и имперского Рима, имел также большое значение в укреплении римского государства. В нём собирался сенат, приносили жертвы магистраты, там располагался архив. Храм являлся для римлян символом власти, силы и бессмертия Рима.
Одного разу мені довелася можливість побувати в...космосі! У справжнісінькому. Я приїхала на космічну станцію, де мене досить довго тренували дорослі люди. Я успішно проходила всі тренування, каталася в центрифугах, немов на атракціонах в лунопарку. Надалі мене нарешті допустили до польоту на ракеті!
Мене нарядили в костюм космонавта і посадили на моє місце в ракеті. Спочатку було страшно, вона різко піднялася з землі і вирушила в нікуди на шаленій швидкості, зі страху я закричала, але мене все ранво ніхто не чув. Незабаром ракета почала летіти повільніше і я зрозуміла - я в космосі. Я почула команду бази, що я можу відстебнуться і побродити по ракеті. Я відстебнулася і спробувала на смак спеціальну їжу з тюбиків. Всі предмети не підкорялися тяжінню землі, навіть я не могла щільно стояти на ногах. І незабаром я отримала дозвіл надіти скафандр повністю і вийти у відкритий космос.
Я відкрила двері ракети і опинилася в бездонному темному просторі, в якому було неможливо багато кольорів і відтінків. Фіолетовий, синій, чорний. Зірки здавалися шалено близькі і величезні. Тут було холодно, і повітря для мене вже практично не залишилось. Я повернулася в ракету, захоплюючись тільки що побаченим.
Потім...продзвенів будильник, я прокинулася і зібралася в школу. Але я впевнена, що літала я по справжньому, тому що на языыке я досі відчуваю присмак бридкої їжі з тюбиків, а мої очі ніколи не забудуть тієї космічної краси"