Тема моего реферата актуальна в настоящее время, так как легкой атлетикой занимаются миллионы людей. Разнообразие упражнений и их высокая эффективность, широкие возможности для регулирования физической нагрузки, несложное оборудование - все это позволило легкой атлетике стать массовым видом спорта, доступным каждому человеку.
Положительное влияние легкоатлетических упражнений на здоровье и физическое развитие занимающихся предопределило их широкое включение в программу физического воспитания учащихся средних специальных учебных заведений.
1. Техника бега на короткие, средние и длинные дистанции.Бег на короткие дистанции (спринт) характеризуется выполнением кратковременной работы максимальной интенсивности. К нему относится бег на дистанции от 30 до 400 м. Для удобства изучения технику бега принято условно подразделять на четыре части: начало бега (старт), стартовый разбег, бег по дистанции и финиширование.
Начало бега (старт) выполняется как можно быстрее. Доли секунды, потерянные на старте, трудно, а порой и невозможно отыграть на дистанции. Наиболее выгоден низкий старт.
При беге под небольшой уклон увеличивается длина шагов, нога ставится на всю стопу или на пятку с последующим перекатом на носок, уменьшается наклон туловища вперед. При крутых склонах длина шагов уменьшается, а туловище даже отклоняется немного назад.
Бег по пересеченной местности проводится по общей дорожке с высокого старта. Дистанцию кросса прокладывают по полям, лесам и оврагам. На них могут быть естественные и искусственные препятствия: рвы, канавы или изгороди не выше 1 м. При беге в лесу необходимо внимательно смотреть под ноги, а руками предохранять лицо, шею, плечи и туловище от ударов ветвей. При беге по глинистому, сырому и скользкому грунту лучше бежать мелкими частыми шагами, несколько больше обычного расставляя в стороны стопы ног.
2. Техника прыжков в высоту, длину различными
Прыжки выполняются с места или с разбега. В легкой атлетике широкое распространение получили прыжки в высоту с разбега, в длину с разбега, тройной и с шестом. Цель занятий прыжками - научить спортсмена прыгать возможно выше и дальше. Для этого учащиеся знакомятся с теоретическими основами техники прыжков вообще и на основе этих знаний овладевают техникой избранного прыжка.
В прыжках четко просматриваются четыре последовательные фазы - разбег, отталкивание, полет и приземление. Результативность всех прыжков задается скоростью разбега и силой отталкивания.
Разбег в прыжках производится с ускорением, чтобы на последних шагах достичь наибольшей скорости. Нога на место отталкивания ставится быстро и энергично.
Отталкивание производится сильнейшей (толчковой) ногой. Это важнейшая фаза в прыжках. В момент соприкосновения с грунтом толчковая нога, испытывая большую нагрузку, амортизируя, сгибается и напоминает сжатую пружину. Отталкивание заключается в том, что прыгун ее мгновенно выпрямляет, энергично отталкиваясь от опоры. Эффект отталкивания усиливается быстрым подниманием рук и маховой ноги. Роль маховой ноги в прыжках очень велика вследствие большой силы ее мышц и массы, а также большого пути ее движения. Угол отталкивания при прыжках различен: он больше при прыжках в высоту и меньше при прыжках в длину.
Флора Чорного моря включає близько 1 тис. видів водоростей, значна кількість бактерій, грибів і тільки декілька видів вищих покритонасінних рослин. Значна роль бактерій в біохімічних процесах моря. Як відомо, на глибинах 150-200 м води Чорного моря насичуються сірководнем. У міру збільшення глибини, концентрація цього газу у воді збільшується і на глибині близько 1000 м досягає 6 мл/л. Причиною утворення такої кількості сірководня являються бактерії роду мікроспіра. Вони живуть в безкисневому середовищі і для життєдіяльності використовують кисень, що отримується з сульфатів, виділяючи при цьому вільний сірководень. Взагалі біохімічні процеси, що протікають на морському дні різноманітні і складні, а мікроорганізми, що мешкають в донному мулі активно беруть участь в цих процесах і кругообігу азоту, сірки, вуглецю і фосфору. Саме тому з видаленням від берега кількість мікроорганізмів в кисневому шарі Чорного моря зменшується, а в сірчано водневому - збільшується, а біомаса бактерій в Чорному морі значно перевищує біомасу рослинного і тваринного планктону.Завдяки біолюмінісцентній здатності деяких пірофітових водоростей ігається незвичайне явище свічення моря. Ці водорості, які в Чорному морі виявлено 163 види, живуть у воді і на піщаному дні і коли в серпні-вересні вони починають бурхливо розвиватися (особливо ночесвітка). Вдень ігається "цвітіння моря", а вночі - свічення. Світло має безліч відтінків, але частіше буває сріблясто-білим. Особливо інтенсивно свічення буває в прибережній зоні і посилюється при невеликому хвилюванні.Із зелених водоростей найбільш поширені морський салат, ентероморфа і бріопсис. Ця водорості розміром до 15 см поширена повсюдно і нагадує пташине перо.Бурі водорості мешкають в прибережній зоні, ростуть до глибини 15-20 м і широко поширені в Чорному морі. Влітку біля берега можна зустріти водорості диктіоту. Восени в прибережжі до самого урізання води бурхливо розвивається бура водорості дилофус. З великих бурих водоростей складної будови (аналогічних саргасовим), назвемо світлолюбну цистозіру, що утворює на дні великі чагарники.Покритосіменні представлені морською травою - зостерою. Під час штормів хвилі відривають морську траву і викидають на берег, де вона іноді розжарюється в значних кількостях.
Объяснение:
Скороти)
