Існує маса легенд про походження назви села, втім жителі цього краю розповідають, що жив тут колись багач, який скуповував навколишні землі. У нього була донька Синь. Коли батько відправлявся завжди на чергову зустріч, дочка благала взяти її зі собою, але тато не брав дівчину, пояснюючи, що вона ще маленька. Та одного разу Синь таки вмовила батька, і він взяв її з собою з умовою, що вона гратиметься на одній галявині і нікуди не ходитиме більше. Дівчина, як і домовлялись, сиділа та чекала батька, який залагоджував свої справи, аж раптом почула, як лунає звук чи то сопілки, чи то трембіти. І поманив цей спів її за собою, піднялася дівчина на гору і побачила хлопця, бідно одягненого, який пас овець. Синь вмостилася і слухала, як грає хлопець, що називався Вир. Коли батько повернувся на домовлене місце і побачив, що доньки немає, здійняв шум і організував пошуки. Дуже швидко багачеві розповіли, що дівчина таємно бачиться з Виром. Дізнавшись, що вона спілкується з бідняком, тато наказав своїм слугам скинути хлопця з гори, де він співав, у прірву. І коли наступного разу Синь прибігла на побачення та не застала хлопця, вона сіла на горі і так плакала, що залила своїми слізьми усю прірву, куди скинули хлопця. Так і утворилося озеро, а назвали його в честь закоханих."
Також озеро має назву Морське око Карпат, оскільки воно має округлу форму, а посередині озера розташований маленький острівець, що нагадує зіницю.
Сегодня нам понятно, что пейзаж — это прежде всего изображение Но понимание изображения было разным в различные эпохи. В эпоху Древнего Египта изображения никогда не создавали иллюзию прорыва стены, а следовали вдоль ее плоскости, располагаясь рядами, подобно строкам письма, — фризами. Изображения словно мерно шествовали, ритмически повторяя жесты. При этом величина фигуры указывала на ее значимость: самыми крупными были боги и фараоны. В этой системе изображалось всегда «что-то», то есть то, что предметно, а даль, протяженность земли и воздуха не передавались, будто сами по себе и не существовали в древнем искусстве было пустотой, то есть «ничем», ведь оно не вещь, а отсутствие веши. И каждая часть изображения переносилась на плоскость не в том виде, в котором она предстает глазу, а в том, который наиболее выражает ее суть.
Примеры:
Можно найти в интернете.
