Сюжет: розповідь ведеться від імені Шимека-хлопця, який розповідає про своє перше кохання до дівчини Бузі в той час, коли їм обом (разом) ще не було й двадцяти. Старший брат Шимека втопився, його дружина вдруге вийшла заміж і виїхала. Бузя, їхня дочка, жила у батьків Шимека. Хлопчик навчався в хедері (єврейській релігійній школі для хлопчиків) і тому знав багато уривків з Біблії, завжди згадував “Пісню пісень”- рядок за рядком; “О, ти прекрасна, моя кохана, ти прекрасна! Очі твої, як два голуби, коси схожі на кізочок, що спускаються з гори...” Одного разу (напередодні Пасхи) Шимеку було надзвичайно легко, добре, йому здавалося, що за спиною виросли крила і він ось-ось підніметься в небо і полетить. Весь двір постав перед ним у новому вигляді: двір — замок, будинок — палац, він - принц, Бузя — принцеса. Навіть дрова, що безладно лежали біля будинку, - це кедри і буки, що згадуються в “Пісні пісень”. Навеселившись та награвшись, Бузя запитала “А до якого часу ми тут будемо?” “Доки не згасне світло дня і не щезнуть тіні із землі,” - відповів їй Шимек словами із “Пісні пісень”. Його заповітним бажанням було піднятися з Бузею в висоту до самих хмар і полетіти за океан в країну карликів, потомків багатирів царя Давида.