Объяснение:
Наприкінці XIX ст., попри всі зусилля англійців, кастова система зберігалася, хоча й зазнала певних змін. Кастовий поділ часто вже не збігався з родом занять людей.
У другій половині XIX - на початку XX ст. економічне значення Індії для Англії почало швидко зростати. Індія стала місцем вигідного вкладення капіталу. Тут будувалися залізниці (на початку XX ст. - 30 тис. км), переробні підприємства (чай, кава, джут і т. ін.).
Наприкінці XIX ст. почала формуватися національна промисловість. На 1911 р. в Індії налічувалося 200 текстильних підприємств, які належали національному капіталові. Найбільшим індійським підприємцем був Тата.
Незважаючи на певні успіхи, промислове виробництво було розвинене слабо. Робітники становили 1% населення, а місцева буржуазія в більшості була компрадорською.
Почало наростати невдоволення англійським пануванням.Політика англійців викликала невдоволення індійців,яке вилилося в могутнє повстання.
Відмова від нових патронів була простим приводом до повстання,яке вже було замислено і раніше та до якого готувалися і індуси і мусульмани. Справжньою причиною невдоволення було погане управління та нерозбірлива політика анексій. Немає сумнівів у тому ,що усунення короля та анексія території Вул викликала невдоволення в тій області , із якої була більшість сипаїв.
