Могу только русский
Объяснение:
Дагестан еще называют страной гор, а его жителей – дети гор, и это определение не случайно. Высокие горы занимают большую площадь и находятся в южной и средней части республики. Восточное побережье омывается Каспийским морем, на севере расположена Прикаспийская низменность. В Дагестане протекает более шести тысяч рек, правда крупных из них не более ста, остальные очень мелкие. Реки очень не равномерно распределены по территории. Это отрицательно сказывается на предприятиях, использующих водные ресурсы для производственных целей.
Дагестанцы очень простой и дружный народ. Здесь проживают такие национальности как: аварцы, лакцы, кумыки, лезгины, даргинцы и многие другие. Говорят здесь на русском языке, и языках своих народностей. Живут все в мире и согласии. Здесь очень ценятся дружба и честь. Дагестанцы достойные, благородные люди. Самое главное для каждого жителя нашей республики, впрочем, как для любого другого кавказца это семья. Здесь с почтением относятся к старшим и не забывают своих родных. Свято чтят свои обычаи и традиции. Народ Кавказа очень религиозен. Славятся дагестанцы своим долголетием. Нигде в мире, люди не живут долго, как на Кавказе.
Источник: Сочинение Дагестан - мой край родной
включає в себе усю творчість давньогрецьких поетів, істориків, філософів, ораторів та інших аж до кінця історії Стародавньої Греції, також вона найдавніша з національних літератур Європи. Вона виникла на основі фольклору грецьких народностей. Виникнення літератури пов'язане із розпадом родових зв'язків всередині полісної громади і підвищенням особистої самосвідомості індивіда, яке ще не переходить у відокремлення від колективу.
Крайніми межами історії давньогрецької літератури визначають 11 століття до н. е., коли склалися численні оповіді про героїв Троянської війни, і першу половину 6 століття н. е., коли за розпорядженням імператора Юстиніана 529 року були закриті філософські школи в Афінах. У цьому проміжку часу розрізняють два періоди:
перший — від зародження літератури до 3 століття до н. е., переважно творчий період;
другий — від початку александрійської вченості до Юстиніана, переважно час вивчення колишньої літератури і засвоєння давньогрецької освіченості іншими народностями.
