Її будова і віршований розмір (чотиристопний хорей) запозичені з карельського епосу «Калевала».Вперше поема з'явилася в україномовному варіанті з-під пера письменника і перекладача Панаса Мирного. Уривки з «Думи про Гайавату» (заспів І, III, IV, X, XIX, XX та XXII пісні) під загальною назвою «Декілька пісень про Гайавату» були опубліковані у 1904 році у київській літературній збірці «На вічну пам'ять Котляревському». Втім, повний текст перекладу з'явився лише у сьомому томі зібрання творів Панаса Мирного (1971).Відчуваючи недосконалість першого варіанту перекладу поеми, Олесь у 1914 році переїздить у затишну Пущу-Водицю, аби розпочати роботу над другим варіантом. До нього тричі на тиждень приїздить знавець англійської мови Кучапський і робить підстрочник (чорнову версію перекладу) оригіналу російською. Копії обох варіантів зберігаються в архіві ЦНБ ім. В. І. Вернадського (ф. ХУ, № 877 і № 878). Якщо перший варіант збережений весь, то другого, неопублікованого, в архіві є тільки 22 аркуші (пролог і перші чотири розділи поеми). На цій же копії вказано, що другий переклад був цілий, але загинув за невідомих обставин між 1919—1922 рр. Цей український переклад поеми набув
1) Цефеиды – это звезды с очень большой светимостью, яркость которых подвержена регулярным изменениям. Сначала яркость увеличивается до максимальной, а потом, уже медленнее, уменьшается до минимальной. Длительность этих циклов очень стабильна. Эти звезды названы в честь их прототипа, звезды Дельта Цефея, но первой из открытых на самом деле была Эта Орла. Поскольку цефеиды принадлежат к ярчайшим звездам, их можно видеть на огромном расстоянии. Было доказано, что период изменения их яркости пропорционален их светимости, так что, если измерить максимальную яркость цефеиды в далекой галактике и сопоставить ее с периодом изменения, можно определить расстояние до нее. Именно так определялось расстояние до некоторых галактик, поэтому цефеиды имеют очень большое значение.
Когда звезды находятся в финальной стадии сжатия, они проходят через так называемую Т-фазу Тельца, когда сила их излучения может меняться в чрезвычайно широких пределах. Потом они «успокаиваются» и проводят остаток своего жизненного цикла в более или менее стабильном состоянии. Но после того, как весь водород в их недрах превратится в гелий и начнутся реакции с образованием более тяжелых элементов, они снова могут стать переменными звездами.
2) Цефеиды – это особый тип так называемых регулярных переменных звезд. ... Сравнив эту величину с видимым блеском (визуальной звездной величиной), можно оценить расстояние до цефеиды, а значит, и до галактики, в которой она находится. Вот почему цефеиды иногда называют маяками Вселенной.
3) Не может.
Массы не достаточно
Объяснение:
