Нещодавно, на літературі , ми вивчали Василя Бикова "Альпійська балада". Я був зачарований історією. Коли я закінчив читати, я був ще більш здивований. Це трагічна історія людського життя під час Другої світової війни. Я бачив справжню велич, силу і красу простих людей у страшні роки війни. Головний герой тікає від концтабору. "Звірі" поїхали на полювання, він переслідувався стаєю навчених собак. Іван повинен був пройти багато, в нього складний шлях до свободи. Знайомство з Джулією. Іван дійсно хотів врятуватись, але не міг, інакше всі б були спіймані. Совість не дозволяла відмовлятися від Джулії, він підтримував її, коли вона була виснажена і втратила віру в ння. Джулія допомагала Іванові, перев'язувати рани. Почуття любові, яке спалахнуло в такий тривожний час додали сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди добрі, щирі і гуманні, навіть коли вони знаходяться в такому становищі...
Хаза́рский кагана́т, Хаза́рия (650—969)[1] — средневековое государство, созданное кочевым народом — хазарами. Выделился из Западно-Тюркского каганата. Контролировал территорию Предкавказья, Нижнего и Среднего Поволжья, современного Северо-Западного Казахстана, Приазовье, восточную часть Крыма, а также степи и лесостепи Восточной Европы вплоть до Днепра. Центр государства первоначально находился в приморской части современного Дагестана, позже переместился в низовья Волги. Часть правящей элиты приняла иудаизм. Долгое время Хазария соперничала с Арабским халифатом в борьбе за господство в Закавказском регионе. В политической зависимости от хазар находился ряд восточнославянских племенных союзов.