Друзья важны в жизни каждого человека. Это самые близкие и добрые люди, которые придут на в трудную минуту, которым можно доверить любой секрет. Друзья проводят с нами и радостные минуты, они делают праздник еще более ярким и веселым. Я рада, что в моей жизни тоже есть друзья.
Дружба... Что это? Как часто мы задумываемся о том, в чем она заключается? Стараемся быть ближе к людям, от которых исходят теплые волны доброты. Доброта – это честная, чистая и неподдельная любовь к родным и близким. Она не существует в одиночестве, а ходит в компании с благородством и дружбой. Кто они, добрые люди?
Я просто уверена, что самый добрый человек, который встречался на моем жизненном пути – это моя мама. Я удивляюсь ее терпению, умению выслушать и понять, незаметно подсказать решение совсем не решаемой проблемы, удивительным образом успокоить и направить на правильный путь. Она и друг, и учитель, и доктор, и психолог одновременно: головная боль и усталость уходят от ее ласкового слова и добрых рук. Мама прощает все мои промахи и ошибки и исправляет недочеты в моих жизненных ситуациях. Поэтому мамочка – самый добрый и любимый человек, и она всегда в моей жизни.
Відповідь:
Літературний багаж. Пригадайте, що таке міф. Які уявлення давніх людей нро закономірності життя, світ і будову Всесвіту відобразилися у вивчених вами міфах? Пригадайте давньоіндійський міф про золоте яйце.
Однією з найдавніших священних книг людства є Веди. Ця пам’ятка словесності стала підґрунтям мистецтва, релігії та філософії Давньої Індії. А створили її нащадки племен, що вторглися до Індії приблизно в середині II тис. до н.е. й називали себе аріями (тобто «благородними», «гідними»).
Написано Веди давньоіндійською літературною мовою - санскритом, яка є одним із джерел європейських мов, зокрема й української. Тому неважко зрозуміти, що санскритське слово «veda» означає «знання», «мудрість», адже походить від кореня «vid», як і українське «відати», «знати».
Згідно з віруваннями індуїстів, Веди - це одкровення богів, які були «яснопочуті» святими мудрецями далекого минулого й усно, у поетичній формі, передавалися з покоління в покоління. Згодом їх було записано. На думку дослідників, укладання Вед відбувалося протягом XVI-V ст. до н.е. Однак через нетривкість матеріалу, на якому відтворювали священні тексти (для цього використовували деревну кору та
пальмове листя), найдавніші манускрипти1, що збереглися до нашого часу, датують XI ст.
До Вед входять чотири збірки (сам-хіти): «Рігведа» - збірка гімнів; «Самаведа» - збірка пісень; <Яджурведа» - збірка жертовних формул, описів ритуалів; «Атхарваведа» — збірка магічних формул і заклинань.
Усі складові священної книги важливі: щоб здобути прихильність богів, їх треба уславити, і щонайліпше в піснях; жертвопринесення з’єднує земний світ зі світом богів; і, звісно ж, треба знати заклинання, що до уникнути біди, хвороби, смерті. У цьому, власне, виявляється така особливість стародавньої літератури, як синкретичність -тобто неподільність, єдність різнорідних елементів.
Пояснення:
s=6*8*1/2=24
2)s=1/2 * d1*d2
s=1/2 * 10 * 5 = 25