Объяснение:
сторичні і пам'ятні місця Вільнянського району
Вільнянський край багатий на пам'ятні і історичні місця. Пам'ятники сивої давнини, періоду Німецько-радянської війни, сьогодення привертають увагу своєю значущістю, величністю, відграють важливу роль в процесі патріотичного виховання.
На території району розташовано 143 пам'ятки археології — кургани і курганні могильники. Найбільша кількість пам'яток археології зосереджена на землях Антонівської, Купріянівської, Михайло-Лукашівської, Павлівської сільських рад.
Чудові пам'ятки природи — Балчанська Балка і Росохувата Балка — розташовані неподалік Дніпра біля с. Петро-Свистунове Дніпровської сільської ради.
Поблизу с. Петрівського Любимівської сільської ради зберігся стародавній парк — так званий Петровський ліс, який належав до маєтку Г. Нейфельда, колишнього власника заводу сільськогосподарських машин.
В районі сіл Московка і Веселівське Московської сільської ради розташовані так звані Кащенківські ставки; вони належали родині Кащенків, з якої вийшли наші видатні земляки — М. Ф. Кащенко, біолог, академік і А. Ф. Кащенко, письменник і історик. Дитинство їх пройшло саме в цих місцях.
Багато пам'ятних знаків і історичних місць розповідають про події, пов'язані з періодом Великої Вітчизняної війни. У Вільнянському районі 48 братських могил часів Великої Вітчизняної війни, 2 братські могили часів громадянської війни, 16 пам'ятних знаків, присвячених історичним особистостям і подіям.
Серед них — Меморіал Слави у районному центрі. Тут поховано 773 радянських воїна, в тому числі — Герой радянського Союзу Я. В. Бочаров. Пам'ятник на честь подвигу Я. В. Бочарова — протитанкова гармата — розміщений біля районного краєзнавчого музею. На західній околиці міста — пам'ятник на честь героїчного рейду 25-го танкового корпусу — танк Т-34.
У братській могилі с. Тернівка покоїться прах Героя Радянського Союзу П. С. Зачиняєва. На території Меморіального комплексу в с. Гнаровське похована Герой Радянського Союзу В. О. Гнаровська. В с. Петро-Свистунове Дніпровської сільради розташований пам'ятний знак на честь форсування р. Дніпро військами 12-ї армії.
Вільнянський районний краєзнавчий музей зберігає предмети історії рідного краю від давніх часів до сьогодення. Музейна колекція нараховує понад 700 експонатів основного фонду. Тут є 7 експозиційних залів — Заселення краю, Початку XX ст., Революційних подій 1917—1920 рр., Зал 1920—1930 рр., Галерея Слави, Зал Великої Вітчизняної війни, Зал Сучасності. Крім екскурсійної діяльності, музей проводить науково-популяризаторську роботу, організовує масові заходи, систематично влаштовує виставки.
На державному обліку перебуває 8 музеїв на громадських засадах. Музей в с. Гнаровському розповідає про подвиг Героя Радянського Союзу Валерії Гнаровської. В с. Дніпрова — меморіальний музей І.С.Паторжинського, народного артиста СРСР. Музей Вільнянської гімназії «Світоч» розповідає про історію освіти нашого району. Цікаві історичні матеріали зібрані в Михайлівському, Михайло-Лукашівському, Привільненському музеях на громадських засадах.
Як пам'ятки архітектури привертають увагу православні храми — це Іллінська церква в с. Тернівка і Свято-Володимирський храм в м. Вільнянську.
Даже если храм разрушен — кирпичи, да лебеда,
Воле Божией послушен Ангел будет здесь всегда.
И на месте поруганья, где безбожник храм крушил,
Слышно тихое рыданье чистой Ангельской Души.
И в жару, и в дождь, и в слякоть, все грядущие года,
Будет бедный Ангел плакать, вплоть до Страшного Суда.
История и время безжалостны к любым зданиям, в том числе и культовым сооружениям. Варварское разрушение, которому подверглись тысячи церквей по всей территории России, а тогда ещё советского тому свидетельство.
Много лет русский народ жил в обществе и строил цивилизацию — дома, дороги, предприятия — из которой Бог был изгнан. Но как не нужна дорога, если она не ведет к храму, так и национальное возрождение России невозможно без возвращения к православию, которое является истоком нравственной чистоты и силы. А возрождение православной культуры немыслимо без строительства новых и реставрации разрушенных временем или людьми храмов, являющихся символом Веры.
Зачем же возводить и восстанавливать церкви, если обратиться к Богу можно где угодно — дома перед иконой, на работе и даже в машине?
Особый опыт, полученный народом России, доказал, что подвигов и жертв, призывов и лозунгов оказалось недостаточно, чтобы построить то общество, о котором мечталось. И тому виной нарушенная система ценностей, уничтожение всего духовного и церковного — святынь, которые дарили утешение и радость, и чье отсутствие сделало жизнь бессмысленной.
Строительство и восстановление храмов — моральный долг общества и государства перед теми, из чьих душ и сердец силой вырывали все, что было дорого, что было связано с Богом. Это возможность обрести смысл жизни и изменить мир, ведь без духовного роста трудно добиться социального и экономического развития.
Реставрация утраченных культовых сооружений — ещё и забота о людях. Заброшенные, имеющие только несущие конструкции, они восстанавливают свой облик и величие, устремляясь в небо, благодаря усилиям неравнодушных и скорбящих по разрушенным церквям христианам. Отреставрированные или заново отстроенные церкви радуют своей красотой забыть о повседневных делах, соприкоснуться со и духовным. Они объединяют людей, очищают их души, учат любить Бога и ближних.
Зачем строить храмы, когда вокруг множество людей, нуждающихся в Чтобы очистить потом в церковных таинствах, совершаемых в них, тысячи сердец, ведь как сказал Святейшей Патриарх Алексий II — чем больше в нашей стране храмов, тем меньше больниц и приютов.
В жизни каждого человека есть то, за что он хочет отблагодарить Бога. Участие в восстановлении, реставрации или строительстве храма — лучший сделать это.
Объяснение:
Правильно или нет я чуть чуть призабыл
На покрытом скатертью ресторанного стола стоят тяжелые вазы с водой и букетом цветов в ней, тяжелые тарелки и тяжелые серебряные приборы (серебряные ложки, ножи и вилки). "Фокусник", взявшийся двумя руками за скатерть, резким движением, направленным параллельно плоскости стола выдергивает скатерть. Скатерть - в руках "фокусника" - всё содержимое стола осталось на своем месте.
Так и в нашем опыте.
Стакан имеет большую массу по сравнению с монетками. Если мы резко выдернем салфетку, то стакан, как более ИНЕРТНЫЙ, практически не приходит в движение, тогда как все три монетки со звоном упадут на пол, увлекаемые силой трения между ними и салфеткой.
И никакого "фокуса" - это закон ИНЕРЦИИ.