Антиутопія Орвелла про жахіття тоталітаризму шокує, як і раніше. І перше, що змушує здригнутися, це впізнавання: впізнавання того, що він описує.
Двомислення, новомова, поліція думок, міністерство любові, що завдає болю, вганяє у відчай та знищує інакодумців, міністерство миру, яке розпалює війни, роботи-письменники, що продукують порнографічну літературу для відволікання мас.
Орвелл відкрив нам очі на те, як функціонують тоталітарні режими.
Як американці конфіскували український переклад Орвелла
Утім, сьогодні "1984" читається інакше - з тривожним побоюванням і спробою усвідомити, як далеко ми, наші держави та світ просунулися дорогою до пекла, окресленого Джорджем Орвеллом.
Роман пророцький? Можливо. Роман, який бентежить, зворушує, змушує визнати його правдивість і замислитися? Без сумніву, так.
Книжка, опублікована 8 червня 1949 року, написана на тлі руїн, серед голодних, втомлених і змучених війною людей, сьогодні виглядає актуальною, як ніколи.
"1984" озброює нас важливим знанням.
Починаючись невинним реченням: "Був яскравий холодний квітневий день, годинник пробив тринадцять", роман жорстко змальовує усі риси сучасної тиранії.
Головний герой Вінстон Сміт працює цензором у Міністерстві правди, яке займається постійним оновленням історії, узгоджуючи її із сучасними обставинами та змінами на політичній арені.
За ним та іншими співробітниками невпинно стежить Великий Брат, який все бачить і все знає.У 1984 році за громадянами пильнують екрани телевізорів, кожен шпигує одне за одним.
Сьогодні соціальні медіа стежать за кожним нашим жестом, покупкою, дією та коментарем онлайн. Вони так само постійно присутні у нашому житті і так само передбачають наше кожне бажання.
Вибір споживача ретельно відстежується, перетворюючи його на товар, який можна продати на ринку. Вподобання користувача стають об'єктом політичних кампаній, що спотворюють принципи демократії.
Орвелл розумів, що тоталітарним режимам завжди потрібен ворог. У "1984" він зображує, як просто за до пропаганди насаджувати масам потрібні ідеї.
Але у своїх "Двох хвилинах ненависті" (обов'язковий для всіх громадян щоденний перегляд фільму про ворогів держави) він також дуже точно описав явище онлайн-агресії.
Зобов'язаний дивитися фільм разом з усіма, Вінстон Сміт зауважує: "Найжахливіше в Двох хвилинах ненависті було те, що ти просто не міг уникнути цих почуттів… Мерзенний екстаз страху і жаги помститися, бажання вбивати, катувати, розбивати обличчя молотом, усіх вдаряли водночас як електричним струмом".Сьогодні політичні, релігійні та комерційні організації так само грають на почуттях користувачів мережі. Орвелл на подив точно описує, як такі дії породжують у нас жагу об'єднатися в ненависті.
Сповнений символізму диктатор Орвелла дивує своєю абсурдністю і водночас жахає.
Фантазії Орвелла народжуються з протиборства гігантських примар "-ізмів" ХХ століття. Він боровся з фашизмом у громадянській війні в Іспанії (вважаючи пацифізм розкішшю, за яку платять інші люди).
Воюючи в Іспанії в антисталінській бригаді, яку переслідували сталіністи, він усвідомив порожні обіцянки комунізму. Він був безпосереднім свідком самообману тих, хто сліпо вірив в ідею.
Сьогодні настав час інших "-ізмів". Але націоналізм і популізм так само грають на найбільш небезпечних почуттях - почуттях образи і обурення.
І куди б ви не поглянули в сучасному світі, скрізь при владі стоять "сильні" люди. І їхня політика дуже схожа: потреба придушити опозицію, фанатичне переслідування інакомислення та безсоромне уславляння себе.
Великий брат - більше не вигадка, а стовп сучасного світу.
Пенело́па (др.-греч. Πηνελόπη, лат. Penelope) — персонаж греческой мифологии, супруга царя Итаки Одиссея и мать Телемаха, один из центральных образов поэмы Гомера «Одиссея». Пенелопа принадлежала, по разным данным, к спартанскому или мессенскому царскому роду. Одиссею она досталась либо в качестве выигрыша в состязании по бегу, либо в результате сделки с её дядей Тиндареем, связанной с замужеством Елены Прекрасной. Вскоре после рождения сына Одиссей уехал под Трою, и Пенелопа на двадцать лет осталась одна.
Согласно классической версии мифа, она хранила верность мужу, хотя большинство итакийцев не верило в его возвращение. Руки Пенелопы настойчиво добивались больше сотни молодых аристократов с Итаки и соседних островов. Чтобы выиграть время, она пошла на уловку — добилась отсрочки до тех пор, пока не соткёт саван для свёкра, а сама по ночам распускала сделанное за день. Вскоре после того, как эта хитрость была раскрыта, на Итаку вернулся Одиссей и перебил женихов. Однако ему пришлось уйти в изгнание, а Пенелопа осталась на Итаке, которой теперь правил её сын. Позже Одиссей снова смог вернуться. После гибели мужа Пенелопа стала женой его убийцы — сына Одиссея от Кирки Телегона. Её жизнь закончилась на Островах Блаженных. В «Одиссее» Пенелопа — очень умная женщина, любящая своего супруга даже во время долгой разлуки, пример супружеской верности. Созданный Гомером образ имел определяющее значение для последующих времён, хотя некоторые позднеантичные авторы писали, будто жена изменяла Одиссею с одним женихом или со всеми сразу (в результате, по их данным, родился бог Пан). Пенелопа стала персонажем ряда пьес афинских драматургов (ни одна из них не сохранилась), она фигурирует в «Героидах» Овидия, её изображали античные скульпторы и художники. В последующие эпохи Пенелопа появляется как второстепенный персонаж во многих произведениях искусства, посвящённых мифам об Одиссее.
Читать
Хорошая статья
Наум Иосифович Резников
Наум Иосифович Резников ((до 1941))
Наум Иосифович Резников (22 сентября [4 октября] 1889, Сухари, Могилёвская губерния — 16 июня 1971, Куйбышев) — советский учёный, профессор, доктор технических наук, заслуженный деятель науки и техники РСФСР. Крупный специалист в области обработки металлов резанием. Автор широко известных работ по исследованию сил резания при фрезеровании, механике
Объяснение:
Пенело́па (др.-греч. Πηνελόπη, лат. Penelope) — персонаж греческой мифологии, супруга царя Итаки Одиссея и мать Телемаха, один из центральных образов поэмы Гомера «Одиссея». Пенелопа принадлежала, по разным данным, к й с замужеством Елены Прекрасной. Вскоре после рождения сына Одиссей уехал под Трою, и Пенелопа на двадцать лет осталась одна.
Согласно классической версии мифа, она хранила верность мужу, хотя большинство итакийцев не верило в его возвращение. Руки Пенелопы настойчиво добивались больше сотни молодых аристократов с Итаки и соседних островов. Чтобы выиграть время, она пошла на уловку — добилась отсрочки до тех пор, пока не соткёт саван для свёкра, а сама по ночам распускала сделанное за день. Вскоре после того, как эта хитрость была раскрыта, на Итаку вернулся Одиссей и перебил женихов. Однако ему пришлось уйти в изгнание, а Пенелопа осталась на Итаке, которой теперь правил её сын. Позже Одиссей снова смог вернуться. После гибели мужа Пенелопа стала женой его убийцы — сына Одиссея от Кирки Телегона. Её жизнь закончилась на Островах Блаженных. В «Одиссее» Пенелопа — очень умная женщина, любящая своего супруга даже во время долгой разлуки, пример супружеской верности. Созданный Гомером образ имел определяющее значение для последующих времён, хотя некоторые позднеантичные авторы писали, будто жена изменяла Одиссею с одним женихом или со всеми сразу (в результате, по их данным, родился бог Пан). Пенелопа стала персонажем ряда пьес афинских драматургов (ни одна из них не сохранилась), она фигурирует в «Героидах» Овидия, её изображали античные скульпторы и художники. В последующие эпохи Пенелопа появляется как второстепенный персонаж во многих произведениях искусства, посвящённых мифам об Одиссее.
Читать
Хорошая статья
Наум Иосифович Резников
Наум Иосифович Резников ((до 1941))
Наум Иосифович Резников (22 сентября [4 октября] 1889, Сухари, Могилёвская губерния — 16 июня 1971, Куйбышев) — советский учёный, профессор, доктор технических наук, заслуженный деятель науки и техники РСФСР. Крупный специалист в области обработки металлов резанием. Автор широко известных работ по исследованию сил резания при фрезеровании, механике износа инструментов и другим направлениям резания, в том числе одного из первых в СССР учебников для высших учебных заведений по механической обработке — «Учение о резании металлов».
Читать
