ЧАСТИНА ПЕРША. ДЛЯ ДОРОСЛИХ
Скажу відверто, довго не хотіла братися за цю тему. Адже це поради штибу "Як нести ложку до рота", "Як правильно напитися води" і "Як дихати". Усе просто: або ти пишеш (і це так само природно, як дихати), або ні (й тоді навіть 120 порад від Івана Франка й Тараса Шевченка вам не до ).
Не можна навчити людину писати. Можна до їй лише вдосконалити існуючі здібності.
Взагалі, усе віршування можна поділити на дві великі частини: поезії, що передають ваш настрій і внутрішній стан та вірші, написані "на замовлення". Знаю людей, які останні не вважають за власне творче слово й презирливо йменують їх "віршІ". Тоді, як твори першого типу – "вІрші".
Особисто я скажу, що "замовлена поезія" буває теж досить різною. Одна справа, коли ви хочете зробити приємне бабусі чи тітці й сідаєте за папір з метою написати їм віршоване поздоровлення. Інша – коли суворі дяді й тьоті зі школи в примусово-добровільному порядку змушують весь клас римувати "країна-Україна-калина" до чергової червоної дати в календарі.
Але менше з тим.
Когда слышите слово ремесло возникает ассоциации с какимто делом.