Guido d’Arezzo (итал.) ~992 - ~1050 Италия Итальянский монах, учитель хорового пения, музыкант. Гвидо д’Ареццо ввёл названия шести нот. Общепринятая сейчас нота «до» у него называлась «ут». За названия нот были взяты первые слоги строк гимна святому Иоанну (покровителя певцов), который пелся в восходящей октаве: Ut queant la xis Resonare fibris Mira gestorum Famuli tuorum Solve poluti La bii reatum, Sancte Johannes. Текст гимна был сочинён около 770-го года Павлом Диаконом. Гвидо д’Ареццо ввёл и четырёхлинейный нотный стан (до его изобретения использовались лишь 2 линейки) с буквенным обозначением высоты звука на каждой линии, что сделало запись музыкального произведения более наглядной (понятной) и позволило сократить срок обучения певчих. Кроме этого, подобная система сделала запись произведений более точной и облегчала труд композиторов. «… Гвидо Аретинский (ок. 992-1050?) изобретает линейную нотацию, благодаря которой возможно точно фиксировать на бумаге высотную позицию каждого звука. Многоголосное пение церковных певчих (для обучения которых и были введены линейки нотного стана) уступает место искусству композиции - творчеству авторов, пишущих музыку. И не только пишущих, а и изобретающих. Ведь записанную музыку не обязательно держать в памяти; сознание высвобождается для усвоения нового. Кроме того, то, что (благодаря существованию на письме) стало объектом, можно препарировать. Композиторское творчество появилось благодаря нововведению Гвидо. Сама же линейная нотация обязана возникновением вполне случайным обстоятельствам: во-первых, недостатку подготовленных певчих в городе Ареццо, где работал Гвидо, а во-вторых, практике некоторых раннесредневековых ещё монастырей, где с трудностями хорового ансамбля справлялись, располагая невмы (мнемонические знаки, которые обозначали каждый целую попевку) по обе стороны от специально прочерчиваемой линии, фиксирующей условную серединную зону напева». Чередниченко Т.В., Музыкальный запас. 70-е. Пробл
Жилки – щільна сітка провідних пучків листкової пластинки, проходять крізь фотосинтезуючу тканину, функції - провідна (забезпечують надходження до листка води та неорганічних сполук і відтікання з нього новоутворених органічних речовин) та опорна (надають міцності). Основу жилок складають провідні тканини - ситоподібні трубки (з листка до всіх інших органів відтікають органічні речовини, утворені під час фотосинтезу) та судини (забезпечують постачання клітин листка водою та неорганічними речовинами). Волокна механічної тканини з потовщеними оболонками слугують скелетом листка.
Розрізняють розташування жилок листкової пластинки – жилкування – пірчасте (утворює сітку завдяки багаторазовому галуженню, типове для багатьох листків, яблуня, виноград, горох тощо), пальчасте (клен), паралельне (жилки розміщені паралельно одна одній, цибуля, переважає у злакових кукурудза, пшениця, жито), дугове (жилки утворюють дуги, конвалія, подорожник) і вилчасте (відгалуження жилок не з'єднуються перетинками і досягають краю листкової пластинки, деякі папороті, гінкго).
Жилки – щільна сітка провідних пучків листкової пластинки, проходять крізь фотосинтезуючу тканину, функції - провідна (забезпечують надходження до листка води та неорганічних сполук і відтікання з нього новоутворених органічних речовин) та опорна (надають міцності). Основу жилок складають провідні тканини - ситоподібні трубки (з листка до всіх інших органів відтікають органічні речовини, утворені під час фотосинтезу) та судини (забезпечують постачання клітин листка водою та неорганічними речовинами). Волокна механічної тканини з потовщеними оболонками слугують скелетом листка.
Розрізняють розташування жилок листкової пластинки – жилкування – пірчасте (утворює сітку завдяки багаторазовому галуженню, типове для багатьох листків, яблуня, виноград, горох тощо), пальчасте (клен), паралельне (жилки розміщені паралельно одна одній, цибуля, переважає у злакових кукурудза, пшениця, жито), дугове (жилки утворюють дуги, конвалія, подорожник) і вилчасте (відгалуження жилок не з'єднуються перетинками і досягають краю листкової пластинки, деякі папороті, гінкго).
