С.И.Ожегов, Н.Ю.Шведова. Толковый словарь русского языка (А-Д)
Объяснение:АБАЖУР, -а, м. Колпак для лампы, светильника. Зеленый а. || прил.
абажурный, -ая, -ое.
АБАЗИНСКИЙ, -ая, -ое. 1. см. абазины. 2. Относящийся к абазинам, к их
языку, национальному характеру, образу жизни, культуре, а также к территории
их проживания, ее внутреннему устройству, истории; такой, как у абазин. А.
язык (абхазско-адыгейской группы кавказских языков). По-абазински (нареч.).
АБАЗИНЫ, -ин, ед. -инец, -нца, м. Народ, живущий в Карачаево-Черкесии и
в Адыгее. || ж. абазинка, -и. || прил, абазинский, -ая, -ое.
АББАТ, -а, м. 1. Настоятель мужского католического монастыря. 2.
Католический священнослужитель. || прил. аббатский, -ая,-ое.
АББАТИСА, -ы, ж. Настоятельница женского католического монастыря.
АББАТСТВО, -а, ср. Католический монастырь.
АББРЕВИАТУРА, -ы, ж. В словообразовании: существительное, образованное
из усеченных отрезков слов (напр., исполком, комсомол), из таких же отрезков
в сочетании с целым словом (напр., роддом, запчасти), а также из начальных
звуков слов или названий их начальных букв (напр., вуз, АТС, МХАТ, ЭВМ,
СКВ), сложносокращенное слово. || прил. аббревиатурный, -ая,-ое.
АБЕРРАЦИЯ, -и, ж. (спец.). Отклонение от чего-н., а также искажение
чего-н. А. световых лучей. А. оптических систем (искажение изображений). А.
идей (перен.). || прил. аберрационный, -ая, -ое.
АБЗАЦ, -а, м. 1. Красная строка, отступ в начале строки. Начать писать
с абзаца. 2. Текст между двумя такими отступами. Прочесть первый а.
Відповідь:
Цю новелу вирізняє динамічний сюжет і зразкова композиція. О. Генрі використав свій улюблений прийом побудови сюжету — несподівана кінцівка, однак цього разу ще й з подвійною розв'язкою. Отже «Останній листок» має дві сюжетні лінії, одна з яких розповідає про життя і хворобу молодої дівчини Джонсі, а друга — про старого художника-невдаху Бермана та його шедевр. Спочатку здається, що головною сюжетною лінією є хвороба дівчини, але насправді це самовідданий вчинок Бермана, на який ніхто не очікував. Обидві сюжетні лінії набувають несподіваного розв'язання в кінці новели, коли стає відомо чим пожертвував старий художник заради порятунку молодої дівчини, яка вже втратила надію на одужання і віру в себе. Ніхто навіть не міг сподіватись, що саме Берман врятує життя Джонсі, ще й втративши своє. Завдяки такому прийому автор тримає читача в напрузі аж до кінця новели. Образ Бермана кардинально змінюється, він виростає в очах читача завдяки вчинку самопожертви, врятувавши життя, створивши свій перший і останній шедевр. Через образ Бермана автор розкриває найкращі риси характеру, притаманні людині, зокрема почуття любові до інших, небайдужість до чужого горя, взаємовиручка.
Описане в «Останньому листку» психологічне підґрунтя, на якому зав'язується сюжет — не авторська вигадка, а науково доведений факт. Ще з кінця XIX століття психіатри звернули увагу на зв'язок між психологічним станом людини і фізичним станом її здоров'я. Для багатьох хвороб було доведено можливість виникнення на тлі стресу, депресії. Позитивне або негативне самонавіювання також відіграє важливу роль у динаміці одужання: статистично доведено, що позитивно налаштовані оптимістичні люди, особливо за підтримки близьких, одужують швидше, ніж песимісти або самотні особи. Втім, у цій новелі присутня й наукова неточність. Заради художньої образності О. Генрі описав листопад на плющі, хоча в дійсності ця ліана є вічнозеленою.
Пояснення:
