Объяснение:
Мотиви лірики Олександра Олеся
Пророчою виявилась муза Олександра Олеся: "З журбою радість обнялась...". Назвою першої збірки поезій вона провістила драматичну долю і його творчої спадщини, і його особистого життя. Журба прослалась чорним рушником на довгі роки чужини. І тільки зрідка впліталися в неї червоні нитки радощів і надій. Та драматизм його життя був посилений трагічними подіями 1917 року. А муза залишалася безжальною; вимагаючи повного вжиття в те, що радувало і що печалило серце.
Журба і радість —— ці два стани людських почуттів, переживань і настроїв — переплелися не лише в першій збірці поета, а стали основою всієї лірики Олександра Олеся. Сяйво його журби і радості розлилось тоді, коли зеніту сягало слово І. Франка, Лесі Українки, Бориса Грінченка. У літературний процес він увійшов і утвердився як тонкий лірик, співець краси й сили кохання, природи і долі рідного краю, поет надії і віри.
Які ж основні мотиви лірики Олександра Олеся?
В ранніх віршах ("Моє благання") поет осмислює "чесний шлях" у житті й літературі:
О Боже мій милий!
Пошли мені розум!
Пошли мені серце, пошли мені душу,
Щоб добре любила і коїть не вміла
Ніякого зла!
Стилізовані ранні поезії цікаві насамперед своєю соціальною спрямованістю. — Глибоке переосмислення долі української мови та літератури відбулося в 1903 році, коли Олесь, студент Харківського ветеринарного інституту, приїхав до Полтави на відкриття пам'ятника Котляревському. Поезії з диптиха "З пісень молодості", відшліфовані після поїздки до Полтави, несли в собі журбу і світлу радість ліричного героя, повнилися прагненням краси, звучали викликом не лише життю, а й літературі:
Парубоцькі літа — то бурхливий потік,
Не страшні їм ні кручі, ні гори.
Для них, повних замірів, мрій і думок,
По коліна глибоке є море.
Ставлення до молодого Олеся не було однозначним: одні його називали чистим ліриком, інші — поетом громадського звучання.
Оцінка X. Алчевської була досить високою: "Олесь — український Гейне". І це справді так. Поет оволодів умами, він став володарем дум покоління, що готувало революцію 1917 року.
Волейбо́л (англ. volleyball от volley — «удар с лёту» и ball — «мяч») — вид спорта, командная спортивная игра, в процессе которой две команды соревнуются на специальной площадке, разделённой сеткой, стремясь направить мяч на сторону соперника таким образом, чтобы он приземлился на площадке противника (добить до пола), либо чтобы игрок защищающейся команды допустил ошибку. При этом для организации атаки игрокам одной команды разрешается не более трёх касаний мяча подряд (в дополнение к касанию на блоке).
Объяснение:
