Казахстан очень богат разнообразными природными ресурсами. Это связано с большой площадью страны, а также с ее долгой геологической историей. Несмотря на то, что ресурсы распределены неравномерно, их исключительное разнообразие поражает. Правительство Казахстана достаточно грамотно распоряжается ими, и благодаря этому страна заняла должное место на мировом рынке.
Водные ресурсы Астана, левый берег Есиль, Казахстан (Нур-Султан, левый берег г.Есиль)
Говоря о водных ресурсах, следует упомянуть, что расположены они неравномерно. Наибольшая часть территории государства относится к внутренним бассейнам, то есть здесь не имеется прямого выхода к океану.
Важнейшими источниками водных ресурсов являются:
Ледники — это долго пресноводные источники, которые, в основном, питают реки. Реки изрезают равнинный и степной Казахстан вдоль и поперек, самыми крупными из них являются Сыр-Дарья, Ишим, Урал и Иртыш. Озерный ресурс расположен неравномерно, и количество озер постепенно уменьшается с севера на юг. Самыми крупными озерами в центральной части Республики являются Балхаш и Тенгиз. Моря. В Казахстане есть два моря — это Каспийское и Аральское. Дополнительным источником являются подземные воды расположены внутри множества впадин и трещин, находящихся глубоко в земной коре.
Матір... Це їй ми завдячуємо своїм життям, своїми радощами й перемогами, усім, що маємо в житті. Мабуть, саме тому тема матері завжди була, є й вічно залишатиметься у творчості наших письменників. Т. Шевченко теж звертався до цієї теми. Образ матері у творах Т. Шевченка - це образ жінки-страдниці, жінки, яка не мала змоги бути разом із дитиною, бо була кріпачкою й повністю залежала від наказів пана. Жінка за часів Т. Шевченка була безправною людиною, яка зазнала гніту як кріпачка і знущань у родині, бо не у всіх були гарні й добрі чоловіки, а тому і в родині їм жилося не краще. У поезії "Якби ви знали, паничі..." поет з болем пише:
Там матір добрую мою Ще молодую - у могилу Нужда та праця положила...
Не маючи змоги доглядати дитя, мати-кріпачка брала його на панщину немовлям або залишала вдома на більш-менш старших дітей. У поезії "Сон" ("На панщині пшеницю жала") стомлена матір мріє про інше майбутнє для свого сина, її любов до сина безмежна і, незважаючи ні на що, безмежна віра, що колись настане такий час:
І сниться їй той син Іван І уродливий, і багатий, Не одинокий, а жонатий На вольній, бачиться, бо й сам Уже не панський, а на волі.
Доля жінки-матері у Т. Шевченка зображена по-різному: це й Катерина - матір, що, не витримавши тяжких випробувань долі, накладає на себе руки; це й Ганна, яка, спокутуючи свій тяжкий гріх, все життя працювала в родині сина, любила його мовчки, жертовно. Сам поет, що так мало зазнав материнської любові, вірив у кращу долю і матері, і дитини:
І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі.
Безталанну долю української матері-кріпачки поет підносить до найвищих висот, він схиляється перед її образом, як людство схиляється в поклоні перед образом Матері Божої. Для Т. Шевченка жінка-матір - це уособлення і Пречистої Діви Марії, і матері-України. Це узагальнюючий образ усіх матерів. Т. Шевченко відштовхувався від ідеалів, від Біблії, бо Марія - символ глибокого й прекрасного материнства, перед чим поет благоговів усе життя: Марія - святість, божественність, і Матір - рідна матір, матір-земля, ненька-Україна.
