Физкультминутка, двигательная разминка снимают утомление у детей и повышают их умственную работо Показ педагогами физкультминутки и двигательной разминки).
Пальчиковая гимнастика развивает у детей мелкую моторику, что формированию речи и письма.
На учебных занятиях дети учатся, приобретают необходимые навыки, умения, знания.
Недели здоровья, физкультурный досуг, спортивные праздники - это активный отдых.
Кружки по интересам развивают двигательные и творчество детей.
Индивидуальная и дифференцированная работа предназначена для коррекции физического и двигательного развития.
Корригирующая гимнастика (назначается врачом) решает лечебно-профилактические задачи и предназначена для детей с ослабленным здоровьем.
Логарифмическая гимнастика необходима для профилактики нарушения речи у детей и развития моторики.
Объяснение:
2)Движения могут быть произвольными и непроизвольными. Первые подчинены воли человека, вторые являются врожденными и не управляются человеком. Для физического воспитания основное значение имеют произвольные движения. Произвольное движение имеет специальные признаки:
1) оно всегда является функцией сознания.
2) оно приобретается человеком в результате жизнедеятельности.
3) обучение движениям повышает степень подчиненности их воли ученика.
Ірка — дзяўчынка дванаццаці гадоў. Яна разам са сваімі бацькамі жыве ў Бярэзаўцу. Бацька Іркі быў ляснік, і жылі яны ў лесе. Гэта вельмі падабалася дзяўчынцы, бо яна вельмі любіла прыроду, з задавальненнем назірала за ёй.
Ірка была рослай дзяўчынкай, толькі вельмі худой. У яе былі доўгія і тоўстыя чорныя косы. Апраналася яна часцей за ўсё ў «цёплую чорную матчыну хустку, старую фуфайку; на нагах буркі, пашытыя з суконак, на бурках — бахілы, склееныя з гумы, і слізкія-слізкія». Дзяўчынка добра вучылася, была вельмі стараннай. Яна магла б хадзіць у чацвёрты клас, але ў іх школе было толькі тры класы. Каб паступіць у чацвёрты, трэба было ісці ў суседнюю вёску Камена, якая знаходзілася вельмі далёка, і бацькі яе ў гэтым годзе адну не адпусцілі.
Ірка вельмі любіла прыроду, звяроў. Яна не магла зразумець людзей, якія нішчылі прыроду. «Ірка шкадуе лес і не любіць ні леспрамгасаўцаў з піламі, ні іхніх машын з прычэпамі і печамі, куды шафёры засыпаюць бярозавыя чуркі і перамешваюць іх жалезнымі качэргамі. Не было б іх — не рэзалі б гэтулькі лесу».
Больш за ўсіх звяроў Ірка любіла сваіх аленяў. Яна карміла іх, даглядала. На дзяўчынку вялікае ўражанне аказаў учынак дарослых. Ірка не магла зразумець, чаму ў дарослых людзей такія чэрствыя сэрцы. Як можна забіць жывую істоту?
Дзяўчынка да апошняй хвіліны спадзявалася, што ўсе яе алені жывыя. Яна шукала іх па ўсім лесе, а асабліва хацела ўбачыць рагатага. З-за гэтага яна захварэла на запаленне лёгкіх, ледзь не замерзла ў снезе. Усю ноч дзяўчынка клікала сваіх аленяў.
Ірка — сапраўдны сябар. Яна падтрымлівала ежай сваіх сяброў-аленяў, перажывала за іх лёс. Чалавек, які мае такое чулае сэрца, ніколі не пакіне ў бядзе сваіх таварышаў
Педагог розповідає першокласникам тематичну казку. Жили-були двоє друзів — носова хусточка і гребінчик. Вони були особистими речами першокласника Василька. Жили вони поряд, у кишені Василькового шкільного піджачка.
Та ось одного разу Василько виклав хусточку і гребінця. Хусточку він віддав мамі випрати, бо та забруднилася, а гребінчика витягнув з кишені просто так, разом із хусточкою. Уранці вже чиста й випрасувана носова хусточка з її приятелем гребінчиком
чекали Василька на стільчику — мама приготувала їх, щоб хлопчик не забув узяти їх до ніколи.
Але Василько зранку довго вилежувався в ліжку: дуже не хотілося йому вставати. А потім заспішив, заквапився, адже до школи спізнюватися не можна!
Словом, так трапилося, що забув неуважний Василько вдома і свого носовичка, і гребінця. Побіг він до школи, залишивши їх на стільчику.
Тільки-но Василько вибіг з дому, як гребінчик схвильовано звернувся до своєї подружки хустинки:
— Ну як же так? — ображено бідкався він.— Як Василько міг забути мене? Адже тепер йому нічим буде в школі причесатися. Буде ходити з розкуйовдженим чубом, розпатланий, мов опудало... Усі однокласники, певне, будуть сміятися з нього.
— Атож,— підтримала товариша носова хустинка,— без мене теж Василькові буде скрутно: він не зможе ані носика витерти, ані щічок, ані рук. Мабуть, і вчителька не похвалить такого учня за неакуратний вигляд.
— Ох, думаю, соромно буде Василькові перед усіма,— вів далі гребінець.— Хоч би скоріше проминув цей день!
— Еге ж, не чекала я такого вчинку від нашого Василечка,— мовила носова хусточка,— він наче завжди був дбайливим, ніколи про нас не забував. Чому ж сьогодні так трапилося?
— Чому-чому! — розсердився гребінчик.— По-перше, через лінощі: нічого було до останньої хвилини в ліжку вилежуватися! По-друге, через поспіх, адже недаремно кажуть: хто спішить, той людей смішить!
— А по-третє — через неуважність. Неуважність охайності не приятелька,— міркувала хустинка.
Дуже хвилювалися речі за свого господаря. Після обіду Василько повернувся додому. Він дійсно був трохи замурзаний, розпатланий та в поганому настрої. Прийшовши зі школи, хлопчик насамперед помив руки і поклав до кишеньки свого піджачка забуті речі.
Ось тоді носова хусточка і гребінчик полегшено зітхнули.
Класовод. Чи сподобалася вам ця казочка, діти? Як ви вважаєте, чому Василько по поверненні зі школи мав неохайний вигляд? А чому в нього був поганий настрій? Які вади хлопчика призвели до того, що він забув удома необхідні предмети гігієни? (Учні дають відповіді та пояснюють їх.)
А ви, діти, носите до ніколи носовички та гребінці або щітки для розчісування волосся? Дістаньте і покажіть їх, будь ласка! (Діти виконують завдання.) Молодці. Тепер ми знаємо, кого в нашому класі слід вважати найохайнішими, най дбайливішими школярами.
Але важливо не тільки мати необхідні предмети гігієни, але й добре вміти ними користуватися.
Фізкультхвилинка
Дітям пропонується ігровими рухами зобразити згадані дії.
Ми охайні та дбайливі діточки.
(Кроки на місці.)
Умиваємось щоранку залюбки.
(Імітація процесу умивання.)
Руки миємо ретельно ми із милом,
(Показують, як вони миють руки.)
Рушничками витираємося вміло.
(Імітація витирання обличчя й рук.)
За волоссям вміє кожен доглядати:
(Проводять руками по своєму волоссю.)
Його старанно розчісувать-чесати,
Причешу свою потилицю і чуба —
Моя зачіска привабливою буде.
(Зображують причісування волосся.)
Одяг мій також дбайливий вигляд має:
(Діти проводять долонями по своєму одязі згори донизу, оглядаючи себе.)
Я всі ґудзики старанно застібаю.
(Зображують застібання ґудзиків.)
А взуття моє начищене: дивіться!
(Тупають ніжками і показують на взуття.)
Я — школяр, тож виглядаю, як годиться! (Стають рівно, взявшись руками в боки.)
Учитель просить школярів сісти на свої місця.
Класовод. Діти, про дбайливість та акуратність говорить не лише зовнішній вигляд, але й ставлення до власних речей: підручників, зошитів та іншого приладдя. Хто вважає, що його речі завжди в порядку? (Учні відповідають.)
Двом-трьом першокласникам пропонується довести сказане, продемонструвавши охайний вигляд своїх шкільних речей, порядок на парті тощо. х)