Івідміна: земл-я, мрі-я, ілл-я. тверда група рук-а, сосн-а, микол-а мішана миш-а, площ-а м'яка мрі-я, марус-я, судд-я іі відміна : чолов роду з нульов закінченням, н-д: шлях, край, степ, кінь,тесть, із закінченням -о (дніпр-о, батьк-о), середнього роду з закінченням -о,-е,-я ( море, олово. листя) : дуб , студент, павло , сiдло "яка: скрипаль , вiнець , герой , обрiй якщо закінч-ся на м"як приголосний __умiння ,знання , полум'я , пiр'я -- мішана: скрипаль , вiнець , герой , обрiй потім іменники, які закінчуються на мішана--на , гусляр, газетяр тверда-іменники на -ар, -ер, -єр, -ир, -ір, -їр, -ор, -ур, -юр, -яр; наголос при відмінюванні не переходить з основи на закінчення базар, інженер, карє'р, інжир м"яка- наголос переходить..вівчар, лікар, богатир, поводир до третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини (кров, ніч, сіль, відданість), а також іменник мати. до четвертої відміни належать іменники середнього роду на -а(я ), які при відмінюванні у непрямих відмінках, крім знахідного і орудного, мають суфікси -ен-, -ат-, -ят - : галченя, кошеня, коліща тепер з цих слів напишіть завдання. ( я все розклала по відмінах і групах)
Сати родился 17 мая 1866 года в нормандском городе Онфлёр (департамент Кальвадос). Когда ему было четыре года, семья переехала в Париж. Затем, в 1872 году, после смерти матери, детей снова отправили в Онфлёр.
В 1879 году Сати поступил в Парижскую консерваторию, но после двух с половиной лет не слишком успешной учёбы был исключён. В 1885 году снова поступил в консерваторию, и снова её не закончил.
В 1888 году Сати написал произведение «Три гимнопедии» (фр. Trois gymnopédies) для фортепианного соло, которое было основано на свободном использовании последовательностей нонаккордов. Подобный прием уже встречался у С. Франка и Э. Шабрие. Сати первым ввёл последовательности аккордов, построенных по квартам; этот приём впервые появился в его произведении «Сын звёзд» (Le fils des étoiles, 1891). Такого рода нововведения были сразу использованы практически всеми французскими композиторами. Эти приёмы стали характерными для французской музыки направления модерн. В 1892 году Сати разработал собственную систему композиции, суть которой заключалась в том, что для каждой пьесы он сочинял несколько — часто не более пяти-шести — коротких пассажей, после чего просто пристыковывал эти элементы друг к другу.
