Достоверность психологическая (Бетран Рассел: «Словарь разума, материи и морали») Человек убеждён в достоверности суждения, когда он не испытывает абсолютно никаких сомнений в его истинности. Это чисто психологическое понятие, и мы будем называть его «психологической достоверностью».Достоверность результатов исследования одна из актуальных проблем социальной психологии. Более половины результатов при повторении экспериментов с использованием опубликованной методики и материалов не подтверждаются. Среди наиболее известных проверка «тюремного» эксперимента Зимбардо. Факты недостоверности ставят под сомнение прогностическую функцию науки, создают трудности для практического применения результатов. В статье рассмотрены некоторые источники недостоверности, в том числе проблемы определенности теории, лежащей в основе проведенного исследования, выделения объекта изучения, несоблюдения требований контроля зависимой и независимой переменных эксперимента, предвзятости подтверждения. Влияние сложившихся социальных стереотипов приводит к снижению уровня объективности оценки достоверности исследования при публикации материалов. Возможными источниками недостоверности служат неадекватное применение методов математической статистики при обработке данных, трудность в раскрытии социально-психологических механизмов наблюдаемого явления, проблема соблюдения принципа детерминизма. Акцент на нейрофизиологические аргументы нередко дает неоправданные преимущества материалистическому детерминизму в ущерб психологическому и логическому. Некоторые из положений иллюстрированы ссылками на конкретные исследования, в которых вероятно снижение достоверности.
Моя майбутня професія – лікар. Я давно так вирішив. Ще в дитинстві мені хотілося допомагати всім, кому погано і боляче. Я возився з бездомними хворими кошенятами і цуценятами, лікував голуба, у якого було зламане крило. Друзі дивувалися, як мені не нудно все це. А мені возитися з хворими тваринами дуже подобалося і ніколи не набридало. А тепер я точно знаю, чому хочу присвятити своє життя.Лікар – найгуманніша професія на землі. Він позбавляє людей від страждань, хоча інколи для цього він повинен спочатку зробити їм біляче. При цьому лікар повинен бути дуже доброю людиною, відчувати чужий біль. Тільки тоді він зможе не нашкодити хворому. Але йому потрібно буде навчитися і бути стійким, сильним духом, бачачи чужі страждання. Інакше всі сили у нього підуть на переживання, і він не зможе допомагати людям по-справжньому.Є ще таке поняття, як лікарська таємниця. Люди йдуть до лікаря, коли їм погано, важко, боляче, вони приходять до нього, як до пастиря зі своїм горем і бідою. І він, як священик на сповіді, повинен вислухати, зрозуміти, до зберегти в собі чужу таємницю. Цього вимагає клятва лікаря, яку він дає на початку свого трудового шляху і вірним якій він повинен залишатися все своє життя.Лікар повинен бути готовий до самопожертви. За першим покликом він повинен прийти на до людям вдень і вночі, в дощ і в хуртовину, під час терактів і стихійних лих. Справжні лікарі віддавали свою кров, останній ковток води, затуляли своїм тілом поранених від куль і осколків, самі заражалися смертельними хворобами, рятуючи людей під час епідемій.Ця професія вимагає мужності, необхідності прийняття єдино правильного рішення, від якого залежить людське життя.Лікар не має права на помилку. Якщо помилки продавця або кравця можна виправити, то неправильно поставлений діагноз, тремтяча рука хірурга, навіть проста байдужість до хворого можуть обірвати чиєсь життя. Але зате яке це щастя, яка велика місія – першим дізнатися про народження нового життя, або сказати матері : «Операція пройшла успішно, Ваш син буде жити».Мабуть, заради цієї миті і стоїть багато вчитися і працювати, щоб присвятити себе кращій на землі професії – бути лікарем.
