Самая большая ценность народа - язык, на котором он пишет, говорит и думает. Это значит, что вся сознательная жизнь людей проходит через родной для них язык. Все мысли человека формулируются языком, а эмоции, ощущения окрашивают то, о чем он думает.
Язык является самой большой ценностью народа. Мы постоянно пользуемся языком. На нем формулируются мысли человека, а затем окрашиваются эмоциями и ощущениями.
Есть язык народа как показатель его культуры, а есть язык человека как показатель его личных качеств. Язык человека - это его мировоззрение и поведение. Как говорит, так, следовательно, и думает. Поэтому самый верный узнать человека- прислушаться к тому, что и как он говорит.
Язык народа-это показатель его культуры. Показателем личных качеств человека - его мировоззрения и поведения - является язык, поэтому узнать человека можно по его речи.
Мы обращаем внимание на манеру человека себя держать, на его походку и лицо, но судить о человеке только по этим признакам - значит ошибаться. А вот язык человека - гораздо более точный показатель его нравственных качеств, его культуры. Язык - самое выразительное, чем человек обладает, поэтому за своей речью - устной или письменной - надо следить постоянно.
Нужно судить о человеке не по его внешним проявлениям, а по манере говорить. Ведь язык - это точный показатель нравственных качеств личности. Именно поэтому постоянно следить за своей речью необходимо.
Снизу, 100% правильный!
Объяснение:
Как правильно закончить ОРУ:
-1-2-3- закончили
Что значит исходное положение (И.п.):
-И.п., положение ног
Какое дается команда для соблюдения дистанции в строю, на месте:
-сделать шаг влево от направляющего
Какое дается команда в строю для сокращения дистанции между студентами:
-сомкнутся к направляющему
Какая команда дается для шага с места:
-“шагом марш!”
Какая команда дается для разделения на три ряда:
-“разделитесь на три ряда!”
Какая команда дается чтобы начать движение:
-“влево, вправо, кругом!”
В какую группу относятся нижеуказанные команды “Равнясь”, “Смирно” и “Расходитесь”
-строевые
Строй – это:
-построение учеников по указанию с целью выполнения строевых упражнений синхронно
Построение в ширингу – это
-построение на одной линии плечом к плечу
Построение в колонны – это
-построение друг за другом
Устойчивое положение занимающихся на одной ноге это…
-равновесие
П'єса норвезького письменника — драматурга Генріка Ібсена "Ляльковий дім", можна сказати, є самою відомою із його творів в нашій країні. Дія п'єси відбувається в другій половині XIX ст. Відображені в ній події спираються на реальні, що мали місце в родині письменниці Лаури Кілер, знайомої Ібсена.
Коли починаєш читати твір, то і благополучний красивий дім, і його мешканці, і їх життя — все це зовсім не здається ляльковим чи вигаданим. Тут кипить життя і вирують справжні пристрасті. Та чим далі заглиблюєшся у вир подій, стаєш свідком непростих родинних відносин, починаєш відчувати і зверхність почуттів, і нещирість стосунків. З добрими намірами Нора вдається до брехні. Чому? Вона хоче до хворому чоловікові, та не хоче турбувати хворого батька, тому за підробленим векселем отримує гроші в банку. Потім, відмовляючи собі в усьому, поступово виплачує борг потай від чоловіка. Мені здається, ця ситуація фальшива і неправильна: якщо чоловік і дружина кохають одне одного, то між ними не має бути секретів. Очевидно, Нора не відчувала щирості в почуттях чоловіка, якщо боялася йому зізнатися. Так і вийшло. Дізнавшись про все, Хельмер, який тільки недавно називав свою жінку пташкою та білочкою, вже називає її злочинницею, що зруйнувала його життя, не зважаючи на те, що Нора старалася для нього. Чому ж він не хоче зрозуміти свою "лялечку"? Бо він завжди ставився до неї як до своєї власності, ляльки, іграшки, і ніколи не вважав її особистістю. Нора пронизливо починає розуміти своє становище — колись вона була лялечкою — донечкою для тата, тепер вона лялечка — дружина... вона розуміє, що навіть до своїх дітей ставиться, як до ляльок. У кінці п'єси Нора вже перестає бути "лялькою", "соловейком", вона на повний голос говорить про свою людську гідність, про своє право бути людиною. Це несподівано для Торвальда, бо конфлікт благополучно закінчився і "лялечка" має зайняти своє звичайне місце.
Дійсно, дім Хельмерів ляльковий, бо він побудований на нещирих стосунках, брехні, непорозумінні. Такі конфлікти Г. Ібсен виніс на сцену. Письменник не побоявся заговорити про становище жінки в тогочасному суспільстві, про її право на власну точку зору, про її рівні права з чоловіком. Це було зовсім новим для норвезької та й для усієї світової драми. Ібсен почав будувати новий театр, куди глядач мав прийти не відпочивати, а думати. І ще одна особливість Ібсена — він залишає фінал відкритим. Так до кінця й не зрозуміло — то пішла Нора чи ні? Двері тільки причинені й через них видніється дитяча кімната. Можливо, Нору зупинить її материнський обов'язок? Я думаю, автор хотів закликати глядачів до участі в обговоренні проблеми. Хай дискутують, сперечаються, але тільки не помирають духовно, хай не будуть пасивними! Здається, Ібсену це вдалося. Він підняв голос за вільну людину, за те, щоб ніхто не був просто іграшкою, лялькою в чужих руках, щоб суспільство складалося не з "лялькових", а справжніх, міцних осель, де панують кохання і щирість, взаєморозуміння і повага.