Як часто ми замислюємося про наше життя? В короткому перепочинку між нескінченним марафоном в гонитві за тим, що нам насправді не потрібно? Або ж і зовсім забуваємо про прості людські істини, підміняючи їх фальшивими стереотипами, які активно насаджують ззовні. Ми стаємо сухими, черствими, порожніми …
Цю сумну тенденцію помітив Антуан де Сент-Екзюпері. Його прагнення змусити людей знову замислитися про те, що насправді важливо в людському житті знайшло відображення у чудовій філософської казці «Маленький принц».
Головний герой очима дитини, часом набагато більш розумної, аніж дорослий, в черговий раз нагадує про те, що повинно бути в пріоритеті у людини: розуміння, гармонія з навколишнім світом, здатність радіти таким простим речам, які не купиш ні за які гроші: світанок , аромат квітки, сяйво зірок. І головне – любов і дружба.
Саме ці прості істини дають можливість душі стати чистішою, взяти відповідальність за життя і турботу про іншу людину: «Ти назавжди у відповіді за всіх, кого приручив». Примітно, що ці слова належать Лису, з яким подружився Маленький принц і який символізує саму дружбу в самому прекрасному її прояві. Автор в черговий раз підкреслює, наскільки важливо мати справжнього друга, так як саме він здатний відкрити людині очі і до прийняти правду. А правда полягає в тому, що «Побачити дійсність може одне лиш серце. Найголовнішого очима не побачиш…»
Зворушлива, легка для сприйняття і дивно глибока за змістом, ця казка знову і знову змушує читача подивитися на себе з боку, прислухатися до свого серця і зрозуміти, наскільки унікальна людська душа і як важливо зберегти її чистою і світлою, як у дитини.
Пусть цинка было х моль, карбоната кальция- у моль, массы соответственно равны 65∙х и 100∙у. По условию 65∙х =100 ∙у, у=0,65∙х. Получается водорода х моль, или 2∙х г: CO2–у моль, или 44∙у г. Водорода х моль, или 2∙х г; CO2–у моль, или 44∙у г.
Zn+2HCL=ZnCL2+H2 ↑;
CaCO3+2HCL=CaCL2+CO2 ↑+H2O.
Масса полученной смеси газов: (2∙х + 44∙у) г; объем: 22.4 ∙ (х+у)л;
Средняя плотность
Р = 2∙х + 44∙у / 22.4∙ (х+у) г/л
Подставляя у= 0,65 х, получим
Р= 2∙х +44∙0,65х/22.4(х+0,65х)=2+44∙0,65/22.4∙1,65=0,83г/л
В основе сюжета “Ревизора” лежит типично комедийное несоответствие: человека принимают не за того, кем он является на самом деле. Но, в отличие от своих предшественников, Гоголь решает эту ситуацию по-новому. Хлестаков ни за кого себя не выдает. Чиновников обмануло чистосердечие Хлестакова. Опытный плут навряд ли провел бы городничего, который “мошенников из мошенников обманывал”. Именно непреднамеренность поступков Хлестакова сбила с толку городничего. В “Ревизоре” нет внешних толчков к развитию действия. Как ни парадоксально, основным импульсом развития комедии является страх чиновников. Чувство страха превращает раздираемый внутренними противоречиями город в единый организм. Это же чувство делает всех жителей города чуть ли не братьями. Оказывается, не родство душ, не общность интересов, а только страх сплотить этих людей. Происходящее выявляло в людях их истинное уродливое и смешное лицо, вызывало смех над ними, над их жизнью, которая была жизнью всей России. “Над собою смеетесь” — это ведь обращено в хохочущий зрительный зал. Гоголь смеется как над всем уездным городом в целом, так и над его отдельными обитателями, над их социальными пороками. Беззакония, казнокрадство, взяточничество, корыстные мотивы вместо заботы об общественном благе — все это показано в “Ревизоре” в виде тех общепризнанных форм жизни, вне которых управители не мыслят себе своего существования. Так, отдавая спешные приказания к приему ревизора, городничий путает слова: “Пусть каждый возьмет в руки по улице, — черт возьми, по улице! — по метле...” Минуту спустя он хочет надеть вместо шляпы бумажный футляр. В записке, полученной Анной Андреевной от мужа, содержится забавная путаница: “Я ничего не понимаю, к чему же тут соленые огурцы и икра?” Квартальные, которым городничий указывает на лежащую на полу бумажку, “бегут и снимают ее, толкая друг друга впопыхах”. Поздравляя Анну Андреевну с “обручением” дочери, Бобчинский и Добчинский “подходят в одно время и сталкиваются лбами”. Вот и все подобные сцены и подробности. И мы видим, что эти смешные “цепляния” — скорее сопутствующие тона к основному мотиву. Они характеризуют атмосферу спешки, неразберихи, страха. Комическое Гоголя, как правило, вытекает из характеров героев. Автор, равно как и читатели, смеется также “над несоответствиями характеров людей и их положением в обществе”, над несоответствием между тем, что персонажи думают и что говорят, между поведением людей и их мнением. Так, к примеру, чиновники с женами, пришедшие поздравить городничего и Анну Андреевну с прекрасной партией дочери, в глаза льстят, про себя же отзываются о городничем весьма нелестно: “Не судьба, батюшка, судьба-индейка; заслуги привели к тому. (В сторону.) Этакой лезет всегда в рот счастье”.
Твір-роздум на тему «Маленький принц»
Як часто ми замислюємося про наше життя? В короткому перепочинку між нескінченним марафоном в гонитві за тим, що нам насправді не потрібно? Або ж і зовсім забуваємо про прості людські істини, підміняючи їх фальшивими стереотипами, які активно насаджують ззовні. Ми стаємо сухими, черствими, порожніми …
Цю сумну тенденцію помітив Антуан де Сент-Екзюпері. Його прагнення змусити людей знову замислитися про те, що насправді важливо в людському житті знайшло відображення у чудовій філософської казці «Маленький принц».
Головний герой очима дитини, часом набагато більш розумної, аніж дорослий, в черговий раз нагадує про те, що повинно бути в пріоритеті у людини: розуміння, гармонія з навколишнім світом, здатність радіти таким простим речам, які не купиш ні за які гроші: світанок , аромат квітки, сяйво зірок. І головне – любов і дружба.
Саме ці прості істини дають можливість душі стати чистішою, взяти відповідальність за життя і турботу про іншу людину: «Ти назавжди у відповіді за всіх, кого приручив». Примітно, що ці слова належать Лису, з яким подружився Маленький принц і який символізує саму дружбу в самому прекрасному її прояві. Автор в черговий раз підкреслює, наскільки важливо мати справжнього друга, так як саме він здатний відкрити людині очі і до прийняти правду. А правда полягає в тому, що «Побачити дійсність може одне лиш серце. Найголовнішого очима не побачиш…»
Зворушлива, легка для сприйняття і дивно глибока за змістом, ця казка знову і знову змушує читача подивитися на себе з боку, прислухатися до свого серця і зрозуміти, наскільки унікальна людська душа і як важливо зберегти її чистою і світлою, як у дитини.
Объяснение: