У неперевершеному романі усіх часів «Майстер і Маргарита» його автор Михайло Булгаков відтворив три світи, які у творі існують незалежно один від одного, паралельно, але час від часу переплітаються, перетинаються, тим самим надають романові особливого художнього змісту. Це земний, космічний і біблійний світи.
Земний світ у романі передається через зображення життя Москви тридцятих років минулого століття. У цьому світі діють основні персонажі твору. Але реальний світ виявляється незахищеним від дії другого світу — космічного. Через це реальні люди божеволіють, зникають, а ті, хто піддавав сумніву існування інших світів, навіть вмирають. За задумом автора, саме такою незахищеною і слабкою була офіційна релігійна ідеологія того часу – так званий атеїзм.
Космічний світ у романі представлений Воландом та його оточенням. У сеансах чорної магії цього героя добре відчувається іронія над психологією і світоглядом персонажів реального, земного світу. Це і дощ із грошей під час виступу мага, і нещадність до Бенгальського, який хотів розвінчати трюки, і фраза Воланда про людей: «Що ж, вони – люди. Люблять гроші, але це завжди було. Людство любить гроші, хоч би з чого ті не були зроблені. Легковажні... Та милосердя інколи достукується до їхніх сердець».
Третій, біблійний світ, зображений в романі, постає у окремих історіях про Юду, Левія Матвія, Понтія Пілата та Ієшуа Га-Ноцрі. Ці історії вражають яскравими описами, діалогами і мудрістю: «У білому плащі з кривавим підбоєм, по-кавалерійському шаркаючи ногами, рано-вранці чотирнадцятого числа весняного місяця нісана в криту колонаду між двома половинами палацу Ірода Великого вийшов прокуратор Іудеї Понтій Пілат». Автор не ставив за мету копіювати біблійні тексти, він просто вніс у твір своє світобачення подій тих далеких часів.
Змалювавши у романі три окремих світи, Булгаков підкреслив великий розрив між ними. Земні турботи, низинні пристрасті призводять до того, що люди забувають про Божі заповіді, навіть заперечують існування Бога, як це робив Іван Бездомний та багато інших. За таких обставин одвічні людські цінності відсуваються на другий план, затьмарюються повсякденними проблемами і турботами. А це означало для письменника, що світ не тільки змінився, а й втратив свою духовну суть.
Роман Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» з його трьома світами — це попередження людству про порушення законів буття, про втрату рівноваги духовного і матеріального. Однак письменник зауважує, що ще не пізно зупинитися, все переосмислити і повернутися до витоків моралі і духовності.
Объяснение:
Равноапостольная Ольга родилась в Псовской земле. Она родилась в языческой семье в селении Вытубы неподолеку от Пскова, стоящем на реке Великой. Богомудрой, мудрейшей в роде называют святую княгиню древние авторы, и именно чистота была той доброй почвой, на которой принесли такой богатый плод семена христианской веры.
Святая Ольга отличалась и внешней, телесной красотой. Когда ее увидел во время охоты в северных лесах будущий Киевский князь Игорь, он воспылал к ней нечистой похотью и стал склонять ее к плотскому греху. Однако мудрая и целомудренная девица стала вразумлять князя не быть рабом своих страстей.
Когда Игорь утвердился в Киеве, он решил выбрать себе жену среди самых красивых девушек княжества. Но ни одна из них не пришлась ему по сердцу. Тогда он вспомнил об Ольге и послал за ней своего опекуна и родственника князя Олега. В 903 году святая Ольга стала женой князя Игоря. С 912 года, после смерти князя Олега, Игорь стал править в Киеве единовластно. Он успешно осуществил несколько военных походов. В 945 году князь Игорь был убит древлянами. Боясь мести за убийство Киевского князя и желая укрепить свое положение, древляне отправили послов к княгине Ольге, предлагая ей вступить в брак со своим правителем Малом. Но Ольга, тогда еще язычница, отвергла предложение древлян. Хитростью заманив в Киев старейшин и всех знатных мужей древлян, она мучительной смертью отомстила им за смерть мужа. Ольга еще неоднократно мстила древлянам, пока они не покорились Киеву, а их столица Коростень не была до тла сожжена. Как язычница, она не могла взойти тогда до заповеди о прощении и любви ко врагам.
После смерти князя Игоря она успешно управляла государством и укрепила власть Киевского великого князя. Великая княгиня объезжала Русскую землю с целью упорядочения гражданской и хозяйственной жизни народа. При ней Русская земля была разделена на области, или волости, во многих местах она поставила погосты, ставшие административными и судебными центрами. Богомудрая Ольга вошла в историю и как великая созидательница культуры Киевской Руси. Она решительно отказалась от вторичного брака, сохраняя великокняжеский престол для подраставшего сына Святослава. Много трудов приложила святая княгиня Ольга для укрепления обороны страны. Ко времени правления Ольги историки относят установление первых государственных границ России— на западе, с Польшей.
Ко Христу святая Ольга шла через поиски Истины, ища удовлетворения для своего пытливого ума; древний автор называет ее «богоизбранной рачительницей премудрости». Преподобный Нестор-летописец повествует: «Блаженная Ольга с малых лет искала мудрости, что есть самое лучшее в свете этом, и нашла многоценный жемчуг— Христа».
В 955 году княгиня отправилась в Константинополь, где была с почетом принята императором Константином VII Багрянородным (913—959) и Патриархом Феофилактом (933 — 956). По свидетельству летописи, вскоре она приняла святое Крещение с именем Елена— в честь святой равноапостольной царицы Елены (1327; память 21 мая). Восприемником ее стал сам император Константин. Патриарх Феофилакт наставил русскую княгиню в истинах Православной веры и дал ей заповеди о сохранении церковного Устава, о молитве, посте, милостыне, соблюдении чистоты. «Она же, наклонив голову, стояла, внимая учению, как губка напояемая »,— пишет преподобный Нестор. Святая Ольга вернулась в Киев, взяв с собой святой крест, иконы, Богослужебные книги. Здесь началось ее апостольское служение. Она привела ко Христу и святому Крещению многих киевлян, предпринимала попытки повлиять на сына, убежденного язычника, малодушно боявшегося осуждения дружины. Но князь Святослав остался глух к призывам матери. Не принуждая сына, святая Ольга молилась со смирением: «Воля Божья да будет. Аще Бог хощет помиловати рода моего и земле русския, да возложит им на сердце обратитися к Богу, яко же и мне Бог дарова». Святая Ольга построила в Киеве, на могиле князя Аскольда, храм во имя Святителя Николая, заложила деревянный храм во имя Святой Софии Премудрости Божией.
Через 19 лет внук святой княгини Ольги святой равноапостольный великий князь Владимир принял Крещение. Он построил в Киеве каменный храм в честь Пресвятой Богородицы.