Объяснение:
произведении поэт выступает как наблюдатель и рассказчик. Именно его глазами мы видим дивные картины родной природы. Автор применяет выразительные эпитеты, чтобы передать красоту пейзажа: «пёстрых нив», «над простором позлащённым». Легко вызвать в памяти звуки быстрого нежного весеннего дождика, когда встречаешь в тексте эпитет «шумом робким и смущённым», которым Валерий Яковлевич характеризует это явление.
Чтобы придать живости строкам, поэт использует сравнения. например, дождевая вода или целый мир, приобретают новые черты, когда автор сопоставляет их с растениями или даже людьми («мир, как дитя»):
Ветер струи гнёт в изгибы,
Словно стебли камыша.Во второй строфе поэт сравнивает птиц с рыбами. Действительно, птиц в небе, затянутом пеленой дождя. Этот параллелизм наталкивает на мысль о том, что в природе все вещи равноценны и одинаково важны.
Точної дати виникнення футболу не відомо, але можна з упевненістю сказати, що історія футболу налічує не одне століття і торкнулася чимало країн. Ігри з м'ячем були популярні на всіх континентах, про це говорять повсюдні знахідки археологів. У Стародавньому Китаї існувала гра, відома як «Цуцзюй», згадки про яку були датовані другим століттям до нашої ери. За заявою ФІФА в 2004 році, саме вона вважається найбільш древньою з попередників сучасного футболу.
В Японії подібна гра носила назву «Кемарі» (в деяких джерелах «Кенатт»). Перша згадка про Кемарі зустрічається в 644 році нашої ери. У кемарі грають і в наш час в синтоїстських святилищах під час фестивалів. В Австралії м'ячі робили з шкур щурів, сечових міхурів великих тварин, з скручених волосся. На жаль, правил гри не збереглося. У Північній Америці теж був предок футболу, гра називалася «pasuckuakohowog», що означає «вони зібралися, щоб пограти в м'яч ногами». Зазвичай гри проходили на пляжах, м'яч намагалися забити в ворота шириною близько півмилі, саме ж поле було в два разів довше. Число учасників гри доходило до 1000 чоловік.