Название соглашения |
Стороны, заключившие его |
Год |
Условия |
Значение |
Деулинское перемирие |
Россия и Речь Посполитая |
1618 |
Речь Посполитая получала Смоленскую, Черниговскую и Северную земли |
Это событие считается завершением Смуты в России. |
Поляновский мирный договор |
Россия и Речь Посполитая |
1634 |
Польский король отказывался от притязаний на российский престол. Россия возвращала все занятые в ходе войны земли. |
Неудачная попытка России вернуть русские земли, захваченные Речью Посполитой в период Смутного времени. |
Андрусовский мирный договор |
Россия и Речь Посполитая |
1667 |
России передавались Смоленские и Северские земли, признание Левобережной Украины в составе России, Правобережная Украина оставалась за Речью Посполитой. |
Официальное признание Левобережной Украины в составе России. |
Столбовский мирный договор |
Россия и Швеция |
1617 |
Швеция возвращала Новгород, но «отрезала» Россию от Балтийского моря. |
Сохранение за Швецией Балтийского побережья. => Отсутствие у России выхода к Балтике. |
Бахчисарайский мирный договор |
Россия и Османская империя |
1681 |
Османская империя признала вхождение Левобережной Украины в состав России. |
Официальное признание Левобережной Украины в составе России. |
Овідій народився в березні 43 р.до Р. Х. в місті Сульмоне і належав до старовинного вершническому роду. Батько готував Публія до адвокатської кар'єри і ще дитиною відправив його в Рим навчатися красномовству. Вступивши на державну службу, майбутній поет встиг пройти тільки самі нижчі посади. Незабаром він закинув справи. Світські розваги та література приваблювали його набагато більше, ніж перспектива потрапити до сенату.
Своє літературне покликання Овідій відчув і усвідомив дуже рано. В одній зі своїх пізніх елегій він докладно і з великою дотепністю розповідає про свої перші поетичні досліди. Незважаючи на заперечення батька, який не схвалював схильності сина до літератури і вважав подібного роду заняття порожньою справою, Овідій з юних років цілком віддався поезії. Популярність прийшла до нього майже відразу ж. Природний талант, дивовижна легкість і витонченість мови сть і гумор – все це доставило віршам Овідія велику популярність. Він дебютував любовними елегіями, з яких згодом були складені три книги «любовних віршів». Зовні він йде тут по стопах своїх попередників-грецьких і римських елегійних поетів, але фактично руйнує всі умовності цього жанру. Ідеалізована любов елегії огрублюється, стає предметом іронічної гри. Овідій навіть не претендує на зображення серйозного і глибокого почуття, він тільки «жартівливий співак любовної млості». Все це, однак, ні в якій мірі не відбивається на поетичній майстерності. Винахідливість у варіаціях, дотепність, тонкість психологічних живі замальовки побуту – такі безсумнівні переваги «любовних віршів». До цього треба додати виняткову легкість і гладкість вірша, в яких Овідій не знає собі рівних серед римських поетів
уничтожать все что связоно с Объяснение: