Основні фактори виробництва в маржинальній теорії:
природні ресурси;праця;капітал;підприємництво;науково-технічний фактор.Природний фактор
У природному факторі втілюються природні умови, в яких протікають виробничі процеси. Як джерела сировини і енергії, корисні копалини, земля, вода, повітря, рослинний і тваринний світ. Будучи фактором виробництва, природне середовище дозволяє використовувати при виготовленні продукту природні багатства, що слугують сировинним матеріалом. Все різноманіття матеріальних продуктів виробляється на основі такої сировини.
Енергетичною основою виробництва служать Земля і Сонце. Одночасно планета стає виробничим майданчиком, на якій можна побачити засоби виробництва, де трудяться працівники.
Одним з найбільш унікальних ресурсів в даний час стала земля, адже її пропозиція обмежена. Цей вид матеріальних умов виробництва являє собою територію, де є природні ресурси і корисні копалини. Корисність земельного ресурсу оцінюється її здатністю бути придатною до проведення землеробських робіт і до біологічного відтворення.
Природний фактор виступає в тріаді як пасивного компонента. Однак в ході перетворень об’єкти природи переходять в основні засоби виробництва і поступово знаходять активну роль. У деяких факторних економічних моделях природний фактор враховується в неявній формі, що аж ніяк не зменшує ступінь його впливу на виробничі процеси.
Трудовий фактор
Праця представлена в ряді чинників виробництва в якості елемента, який покликаний ініціювати виробничий процес. Дана категорія представлена працею працівників, які безпосередньо беруть участь у створенні благ. У понятті «праця» при цьому втілюється різноманітне число видів діяльності, яка спрямовує виробництво і супроводжує його на всіх етапах. Праця складається в безпосередній участі людини в перетворенні ресурсів (енергії, речовини, інформації). Люди вносять вклад в процес виробництва, витрачаючи фізичні та розумові зусилля. Свою працю привносять в виробничий процес всі його учасники, кожна форма праці в кінцевому підсумку впливає на результат.
У макроекономічних моделях, які використовують ресурсний підхід, при розгляді основних факторів виробництва часто виділяють не працю як таку, а трудові ресурси, тобто працездатне населення або загальну чисельність тих, хто зайнятий у виробничій діяльності. Важливо розуміти, що трудовий фактор проявляється в тому числі і в якості праці, в його ефективності, у трудовій віддачі.
Праця – найбільш важлива економічна категорія, оскільки її витрати визначають ефективність усталеною організації виробництва. Через трудову діяльність людина активно впливає на предмет праці. Інтенсивність трудового процесу впливає на трудомісткість і кількість часу, що витрачається на виготовлення продукту. Ці дані дозволяють виявити проблеми, з якою стикається виробництво.
Кількість робочої сили визначає інші економічні категорії – рівень безробіття і зайнятість. Структура робочої сили включає в себе всіх людей, що так чи інакше беруть участь у виробництві відповідно до своїх трудових навичок. Людська діяльність має особливість: робоча сила формується роками, вона вимагає безперервного відновлення. Для успішної трудової діяльності працівник повинен підтримувати корисні навички і завжди бути в потрібній фізичній формі.
Вот ссылка на сайт, там остальная информация на эту тему- https://biznesua.com.ua/osnovni-faktori-virobnitstva/
Историк Николас Роджерс, изучавший истоки Хэллоуина, отмечал, что, несмотря на попытки связать его происхождение с древнеримским праздником Паренталий (от parentes — родители), который праздновался 13-21 февраля, прообраз Хэллоуина, вероятнее всего, зародился только с появлением кельтского языческого празднества Самайн, празднование которого длилось семь суток — по трое суток до и после самого Самайна в ночь на 31 октября, описание которого появляется в староирландской литературе начиная с X века. Название этого праздника произошло от староирландского слова Samhain, которое означало «конец лета» и впоследствии превратилось в ирландское название месяца ноября[13][14]. Таким образом, схожесть кельтского и римского праздников скорее связана общим индоевропейским происхождением кельтов и латинян.
Согласно Оксфордскому словарю фольклора, Самайн был праздником одновременно для всех народов Британских островов и прочно ассоциировался со смертью и сверхъестественным. В то же время нет никаких доказательств того, что в языческие времена праздник имел какое-либо особое значение, кроме сельскохозяйственного и сезонного[15]. В 601 году папа Григорий I проинструктировал миссионеров не бороться с языческими праздниками, а обращать их в христианские — по его замыслу, это должно было христианизации Северной Европы. К VIII веку праздник Самайн стал Днём всех душ и Днём всех святых (1 ноября), в который разговаривать с умершими считалось с точки зрения религии вполне допустимым[16]. Подобное взаимопроникновение гэльских традиций и христианских обрядов начало формировать первые зачатки Хэллоуина[17]. Лишь спустя два века после утверждения Дня всех святых (примерно через 400 лет после принятия Ирландией христианства) — на рубеже X—XI веков, — в записях монахов наблюдается смещение в восприятии Самайна в сторону тёмного языческого праздника, связанного со смертью[15].
С этого момента начинается преемственное развитие двух праздников. Как и Самайн, Хэллоуин традиционно отмечается в ночь с 31 октября на 1 ноября. В Шотландии и Ирландии Самайн носил название Oidhche Samhna и Oíche Samhna (на шотландском и ирландском соответственно), и современные носители гэльских языков по-прежнему обозначают Хэллоуин словами Oíche/Oidhche Samhna. До сих пор на севере Шотландии и Ирландии принято проводить ритуалы для успокоения мёртвых и рассказывать ночью 31 октября легенды о предках[18][19]. На следующий день после католического Дня всех святых (2 ноября) празднуется День всех усопших верных. В православных церквях празднование Дня всех святых приходится на первое воскресенье после Дня Святой Троицы.
Спустя время, по причине массовой эмиграции шотландцев и ирландцев в США, Хэллоуин популяризовался и там[20].
Примерно в XVI веке сложилась традиция выпрашивания сладостей ночью 31 октября. Дети и взрослые надевали тканевые маски и ходили от одной двери к другой, требуя от хозяев угощение и мелко шаля. Обычай надевать ролевые костюмы и носить с собой «светильник Джека» появился только на рубеже XIX и XX веков, причём в обмен на деньги или еду изначально нужно было предлагать разные развлечения[21].
ответ в файле. Здесь минимум 20 символов поэтому пишу