Объяснение:
С)Михаил Кошкарян
Йоганн Кеплер (рис. 4.3) визначив, що Марс рухається навколо Сонця по еліпсу, а потім було доведено, що й інші планети теж мають еліптичні орбіти.
Перший закон Кеплера. Всі планети обертаються навколо Сонця по еліпсах, а Сонце розташоване в одному з фокусів цих еліпсів (рис. 4.4, 4.5).
Головний наслідок із першого закону Кеплера: відстань між планетою та Сонцем не залишається сталою і змінюється в межах: rmax < г> гmin.
Точка А орбіти, де планета наближається на найменшу відстань до Сонця, називається перигелієм (від грец. peri — поблизу, relios — Сонце), а най- віддаленішу від центра Сонця точку В орбіти планети назвали афелієм (від грец. аро — далі). Сума відстаней у перигелії та афелії дорівнює великій осі АВ еліпса: rmax +гтЬі =2а . Велика піввісь земної орбітi
На зображенні: Планети обертаються навколо Сонця по еліпсах.
AF1 = rmin у перигелії;
BF1 = rmax — в афелії
Земля в перигелії З—4 січня наближається до Сонця на найменшу відстань — 147 млн км Земля в афелії З—4 липня віддаляється від Сонця на найбільшу відстань — 153 млн км (ОА або OB) називається астрономічною одиницею. 1 а. о. 149,6 106 км.
Ступінь витягнутості еліпса характеризується ексцентриситетом е — відношенням відстані між Фокусами 2с до довжини великої осі 2а, тобто 0<е<1.
Орбіта Землі має маленький ексцентриситет е =0,017 і майже не відрізняється від кола, тому відстань між Землею та Сонцем змінюється в невеликих межах від rmin =0,983 а. о. в перигелії до rmax = 1,017 а. о. в афелії.
Орбіта Марса має більший ексцентриситет, а саме 0,093, тому відстань між Землею та Марсом під час протистояння може бути різною — від 100 млн км до 56 млн км. Значний ексцентриситет (е = 0,8...0,99) мають орбіти багатьох астероїдів і комет, а деякі з них перетинають орбіту Землі та інших планет, тому інколи відбуваються космічні катастрофи під час зіткнення цих тіл.
Условия воспламенения горючих газов
Воспламенение горючей газовоздушной смеси может быть осуществлено двумя нагревом всего объема смеси до температуры воспламенения, называемой в этом случае температурой самовоспламенения, или поджиганием смеси в одном или нескольких местах внешним источником тепла, имеющим достаточно высокую температуру. Первый применяется, например, в двигателях внутреннего сгорания, когда за счет сжатия топливовоздушная смесь нагревается до температуры самовоспламенения.
Для газогорелочных устройств применяют второй зажигания. В этом случае фронт горения от места зажигания распространяется по струе вытекающей из горелки газовоздушной смеси за счет нагревания соседних слоев смеси до температуры воспламенения. Скорость и характер распространения фронта горения по потоку газовоздушной смеси в этом случае зависят от ряда ниже рассматриваемых факторов.
Прежде всего следует учитывать, что не всякая холодная газовоздушная смесь, заключенная в замкнутый объем, может быть воспламенена внешним источником зажигания. Воспламеняются лишь те смеси, в которых содержание горючего газа находится в определенных для каждого газа пределах. При поджигании «бедных» смесей - смесей с недостаточным содержанием горючего газа - тепла, выделившегося при горении в очаге поджигания, не хватает для нагрева соседних слоев смеси до температуры воспламенения и самопроизвольное горение смеси не достигается. «Богатые» смеси - смеси со слишком большим содержанием горючего газа - при поджигании также не горят самостоятельно, так как из-за недостатка воздуха в смеси у очага поджигания сгорает малое количество газа и выделяющегося при этом тепла недостаточно для поддержания температуры воспламенения.
Как то так)
Джон Уейс
Объяснение: