Кожний окремий художній твір є принципово алегоричним, бо у прямому сенсі він є таким вже тому, що відноситься до одного з видів мистецтва. Схематизація творів, у яких використовується інакомовлення, є поєднанням двох значень. Вона обирається в якості головної ознаки класифікації і дозволяє незвичайним чином описати закономірності виникнення нових напрямків у літературі минулого століття і в сучасних творах.Яскравим прикладом використання інакомовлення е літературні твори, у яких сюжетна лінія підпорядковується зіткненню двох різних точок зору на одне і те ж явище. Така лінія може бути психологічно-реалістичною, коли існування того чи іншого персонажу у творі обумовлюється прагненням автора до правдоподібності зображення подій. Другий варіант використання інакомовлення є суто символічним, коли персонаж і його поведінка є лише засобом відображення ідей автора, а насправді існування такого герою ні в літературі, ні в реальному житті немає ніякого сенсу. Буває й так, що ці два використання інакомовлення поєднуються у одному творі. Саме широким використанням інакомовлення і відрізняється література епохи символізму від творів інших етапів розвитку літературної діяльності людства.Інакомовлення – це втілення абстрактного поняття в конкретному художньому образі. Більше, ніж у будь-якому іншому жанрі, алегорія є засобом художнього розкриття явищ у байці. Інакомовлення представляє особливий інтерес у тому випадку, якщо воно розглядається не тільки як локальна фігура або прийом, а як і цікава можливість використати його для побудування літературного чи мистецького твору взагалі. Коли ми прислухаємося до внутрішньої форми слова, в його семантиці ми чуємо гармонійне поєднання двох, пов’язаних між собою значень.У хрестоматійному розумінні інакомовлення являє собою загальну закономірність еволюції літературної діяльності людства і означає неминучість різноманітних змін художніх форм і постійне відокремлення від банальних літературних прийомів. Інакомовлення більш зрозуміле у відношенні форми до форми слова, ніж форми до змісту, бо воно не тільки відокремлює об’єкт у художньому творі і його тему, але й є прийомом, за до якого ідеї автора знаходять своє втілення у творі. Це і є іносказання – слово або вислів, сказані по-іншому. Однак поняття інакомовлення на відміну від поняття відокремлення досить ярко виражає ще один, досить змістовний аспект – розповідний і описовий. Подібна риса інакомовлення не вичерпує зміст усього твору, а навпаки, змушує думати про інший зміст, який стоїть за тим чи іншим словом.Єдність обох трактувань змісту інакомовлення і різної форми вираження одного слова характеризує цей художній прийом в цілому. Зміна форм у літературі та мистецтві, інакомовлення у першому значенні тягне за собою використання інакомовлення у іншому значенні. Символізація, один із видів інакомовлення, властива для мистецтва і літератури взагалі, вона притаманна багатьом митцям, і не одному окремому автору. Якщо казати про XX століття, то воно характеризується наступом епохи символізму, який приходить на зміну реалізму.
Барсук или обыкнове́нный барсу́к, млекопитающее семейства куньих,единственный вид в роде барсуков.Длина тела — 60—90 см, хвоста — 20—24 см; масса — до 24 кг, осенью, перед спячкой — до 34 кг. Форма массивного тела своеобразна, представляет собой как бы обращённый вперед клин, который резко сужается к концу вытянутой тонкой морды. Шея короткая, почти незаметная. Ноги короткие, массивные, опирающиеся на землю всей ступнёй. На пальцах — длинные тупые когти, при к рытью.Шерсть грубая. Окраска спины и боков — буровато-серая с серебристым оттенком; низа тела — черноватая. На морде две тёмные полосы, тянущиеся от носа к ушам.Населяет почти всю Европу (кроме северных районов скандинавского полуострова,Крым и.т.д
