Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
| Критерий сравнения | Православие | Католичество |
|---|---|---|
| Глава церкви | Сам Христос. Земной церковью управляет патриарх, но серьезные решения принимаются Синодом (собранием митрополитов), а самые важные, особенно по вопросам веры, – Собором (собранием священников-делегатов от всей Церкви). | Папа, «vicarius Christi», т.е. наместник Христа. Обладает полной едино-личной властью, причем как церковной, так и вероучительной: его суждения по вопросам веры принципиально верны, неоспоримы и имеют догматическую силу (силу закона). |
| Отношение к заветам древней Церкви | Их надо выполнять. Потому что это способ духовного роста, который да-ли нам святые отцы. Если обстоятельства изменились и заветы не работают – их разрешается не выполнять (см. следующий пункт). | Их надо выполнять. Потому что это законы, которые установили святые отцы. Если обстоятельства изменились и законы не работают – их отменяют (см. следующий пункт). |
| Как решаются сложные и спорные вопросы | Священник (архиерей, Собор) принимает решение для данного конкретного случая. Предварительно помолившись Богу о ниспослании разума и открытии воли Божией. | Священник (архиерей, Собор, Папа) ищет соответствующий закон. Если подходящего закона нет – священник (архиерей, Собор, Папа) принимает новый закон для данного случая. |
| Совершение церковных Таинств и роль священ-ника | Таинства совершает Господь. Священник просит за нас перед Господом, и по его святым молитвам Господь снисходит к нам, совершая Таинства силою Своею. Главное условие действительности Таинства – искренняя вера приступающих. | Таинства совершает сам священник: он имеет в себе «запас» Божествен-ной силы и оделяет ею в Таинствах. Главное условие действительности Таинства – его правильное совершение, т.е. выполнение в точности по канону. |
| Безбрачие священников (целибат) | Обязательно для монахов и архиереев (высших священников). Обычные священники могут быть как монаха-ми, так и женатыми. | Безбрачие обязательно для всех священнослужителей (и монахов, и священников всех ступеней). |
| Отношение к разводу, возможность развода мирян | Развод – это разрушение Таинства, признание греха разводящихся и ошибки Церкви (раз она прежде благословила их брак). Поэтому развод допускается в исключительных случаях, по особым обстоятельствам, с разрешения архиерея, и только для мирян (т.е. для женатых священников развод запрещен). | Развод был бы разрушением Таинства, признанием греха разводящихся, ошибки священника (см. выше про совершение Таинств) и всей Церкви. Это невозможно. Поэтому развод невозможен. Однако в исключительных случаях возможно при-знание брака недействительным (dispensatio) – т.е. как будто бы брака вообще не было. |
| Организация богослужения: а)Язык б)Пение в)Длительность г)Поведение верующих |
а)Служба идет на родном языке или его древнем варианте (как церковно-славянский). Язык близок, в основном понятен. Верующие молятся вместе и являются соучастниками богослужения. б)Используется только живое пение. в)Службы длинные, тяжелые. г)Верующие стоят. Это требует усилий. С одной стороны, не дает расслабляться, с другой – человек быстрее устает и отвлекается. |
а). Служба идет на латыни. Язык не понятен большинству присутствующих. Верующие следят за ходом службы по книге, но молятся индивидуально, каждый сам по себе. б)Используются органы. в)Службы средней продолжительности. г)Верующие сидят. С одной стороны, так легче сосредоточиться (не мешает усталость), с другой – сидячая поза провоцирует расслабиться и просто наблюдать за службой. |
| Правильное построение молитвы | Молитва «умно-сердечная», то есть спокойная. Запрещено представлять себе всякие образы и, тем более, специально «распалять» чувства. Даже искренние и глубокие чувства (как раскаяние) не следует выражать демонстративно, при всех. В целом, молитва должна быть благоговейной. Это обращение к Богу мыслью и духом. | Молитва горячая, эмоциональная. Рекомендуется представлять себе видимые образы, подогревать свои эмоции. Глубокие чувства можно выражать внешним образом. Как результат – молитва эмоциональная, экзальтированная. Это обращение к Богу сердцем и душой. |
| Отношение к греху и заповедям | Грех – это болезнь (или рана) души. А заповеди – предупреждения (или предостережения): «не делай того-то, а то сам себе навредишь». | Грех – это нарушение законов (заповедей Божиих и установлений Церкви). Заповеди – это и есть законы (т.е. запреты): «не делай того-то, а то будешь виноват». |
| Прощение греха и смысл исповеди | Грех прощается через покаяние, когда человек приносит Богу искреннее раскаяние и просьбу о прощении. (И намерение впредь бороться с грехом, конечно.) Кроме дарования прощения, задача исповеди – определить, почему человек согрешил и как помочь ему избавиться от греха. | Грех прощается через «сацисфакцио», т.е. искупление Богу. Раскаяние необходимо, но может быть не глубоким; главное же – потрудиться (или понести наказание) и таким образом «отработать» Богу грех. Задача исповеди – определить, как именно человек согрешил (т.е. что нарушил) и какое наказание должен понести. |
| Посмертие и судьба грешников | Умершие проходят через мытарства – «полосу препятствий», где испытываются в грехах. Святые проходят легко и восходят в рай. Подверженные грехам задерживаются на мытарствах. Великогрешники не проходят и низвергаются в ад. | Умерший оценивается по сумме земных дел. Святые сразу попадают в рай, великогрешники – в ад, а «обычные» люди – в чистилище. Это место скорби, где душа какое-то время несет наказание за грехи, не искупленные при жизни |
| Помощь умершим | По молитвам родных, знакомых и Церкви часть грехов душе грешника может быть прощена. Поэтому молитва облегчает прохождение мытарств. Мы верим, что по горячим молитвам Церкви и святых отцов возможно даже освобождение души из ада. | Молитва облегчает тяжесть мучений в чистилище, но не сокращает их срок. Сократить срок можно за счет святых дел других людей. Это возможно, если Папа Римский передаст их «лишние» заслуги грешнику (так называемая «сокровищница заслуг»), например с помощью индульгенции. |
| Отношение к младенцам | Младенцев крестят, миропомазывают и причащают. Православные верят, что благодать Господня дается и младенцам, и помогает им, даже если они пока еще не понимают высокого смысла Таинств. | Младенцев крестят – но не миропомазывают и не причащают до сознательного возраста. Католики считают, что человек должен стать достойным Таинств, т.е. вырасти и осознать, какую благодать при этом получает. |
| Отношение к единоверцам | «Все люди – братья». Православные склонны к общинности (кеновии). | «Каждый ценен сам по себе». Католики склонны к индивидуализму (идиоритмии). |
| Отношение к Церкви | Церковь – это семья, где главное – любовь. | Церковь – это государство, где глав-ное – закон. |
| Итог | Православие – это жизнь «от сердца», т.е. в первую очередь – по любви. | Католичество – это жизнь «от головы», т.е. в первую очередь – по закону. |
За весь навчальний рік ми вивчали багато творів на зарубіжній літературі, але найбільше мені запам’ятався і сподобався твір «Маленький принц» Антуана де Сент-Екзюпері.
Людина з давніх часів мріяла відірватися від землі й піднятися в небо. Вона пробувала сама приробити собі крила. Я думаю, що людина повинна відчувати задоволення від життя. Проте не варто задумуватися над минулим чи майбутнім – варто жити тут і зараз. Яскраво виражений такий приклад у творі Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц».
У «Маленькому принці» письменник по-своєму відповідає на запитання, які хвилювали його сучасників у страшної війни. Екзюпері пише: «Незважаючи на те, що життя ставить людей у нестерпні умови і що люди помирають, жити можливо і необхідно підтримувати один одного, відчувати свою відповідальність за весь світ, нехай навіть смертю перемагаючи незгоди, але продовжувати вирощувати дерево людства».
Як же досягти висоти польоту у житті та досягти своєї мрії? Мені здається, для цього варто побороти себе, обмеження, поставлені суспільством та певні заборони. Якщо у людини є висока мета, вона повинна йти до неї, стаючи більш сильною та досконалою особистістю. Головне призначення кожної людини – знайти свою індивідуальність та втілити мрію.
Подробнее - на -
Объяснение: