Про самого Гомера та про його життя немає жодних достовірних свідчень або принаймні доказів, що авторство поем належить одній людині, а не групі людей. В античну добу були відомі дев'ять більш-менш докладних життєписів Гомера. Проте, вони не заслуговують істотного інтересу, оскільки всі вони вигадані граматиками часів римського імператора Октавіана Августа. Так само малого значення мають збережені донині численні зображення Гомера, погруддя якого часто зображують поета в умовній ідеалізованій формі, у вигляді сліпого старця.
Ні місця, ні часу народження Гомера антична традиція так само не знала. Щодо століття, в якому жив поет, стародавні автори дуже розходяться. Частина грецьких письменників відносили його до епохи Троянської війни, що нібито мала місце в період 1194—1184 років до н. е., датували різними іншими міфологічними подіями від 1130 до 910. Кратет Пергамський стверджував, що він жив до переселення Гераклідів; історик Ефор Кімський відносив його до епохи спартанського легендарного законодавця Лікурга; Феопомп — до часів вторгнення кіммерійців та Евфоріон свідчить, що він жив на 500 років пізніше Троянської війни. Таким чином, між найбільш раннім часом, до якого відносять життя Гомера, і найпізнішим утворюється проміжок не менше ніж у 460 років. Найвірогіднішим вважається розрахунок Геродота, який писав, що Гомер народився за 400 років до його часу, отже, близько 850 року до н. е.
Батьківщина Гомера, як і його вік, також становить предмет суперечки. Звичайно наводяться сім міст, які вважали його своїм громадянином. Епіграма у Авла Геллія, давньоримського історика і філолога 2 століття, називає[8]: Смірну, острів Родос, Колофон, Саламін (місто на Кіпрі, не плутати із островом Саламін), Іос, Аргос і навіть Стародавні Афіни. Водночас варіації цієї епіграми називають ще Кіму в Малій Азії, острови Хіос, Пілос та Ітаку[9]. Деякі з цих міст тому вважаються батьківщиною Гомера, що в них особливо процвітала гомерична поезія, інші домагання ґрунтуються на зв'язку грецьких колоній.
Сучасні дослідники схильні відносити його діяльність до VIII або навіть VII століття до н. е., зазначаючи як основне місце його перебування острів Хіос або який-небудь інший регіон Іонії, що існувала в центральній частині західного узбережжя Малої Азії. Більше за інші міста Смірна або є острів Хіос могли стати родючим ґрунтом для епічної поезії. На користь Смірни свідчить добра обізнаність Гомера у тамтешній топографії, яку він демонструє в «Іліаді»[10]. На думку Вільгіельма Дерпфельда, німецького архітектора та археолога класичності, Гомер міг відвідати усі ці місця та регіони (Мікени, Трою, палац Одіссея на острові Ітака), які він описав в «Іліаді»[11]. Крім того Діодор Сицилійський пише, що Гомер відвідав навіть Єгипет[12]. На острів Хіос як місце народження вказував Симонід Аморгоський, давньогрецький поет 7-6 століть до н. е.
Тому Гомера слід вважати іонійцем, як за загальним його характером, так і за окремими рисами його поем. Місцем смерті поета прийнято вважати кікладський острів Іос[13][14].
Відсутність достовірних відомостей викликала вже в античності подвійне ставлення до Гомера. Так, за часів до Геродота (до 5 століття до н. е.) існувала думка про те, що Гомер був не однією історичною особою, але являв собою колективне позначення для поетів стародавнього героїчного епосу в цілому. Пізніше, від часу Платона (4 століття до н. е.) і засновника гомерівської критики Аристарха Самофракійського (2 століття до н. е.), утвердилася думка, що Гомер був одноосібним творцем «Іліади» та «Одіссеї». Наразі, хоча питання і не ставиться в такій виразній і простій формі, науковці також поділяються на «ревнителів єдності» (Einheitshirten), та «мисливців за піснями» (Liederjäger).
Объяснение:
La storia di Mosca, la più grande città e capitale della Federazione Russa, la Russia, risale ad almeno 873 anni fa.La prima menzione scritta di Mosca risale al 1147. Mosca, grazie alla sua posizione sul fiume Moscova, ha svolto un importante ruolo storico come centro economico e politico.trovato nel 1939 vicino alla città di Tushino vicino alla confluenza del fiume Skhodnya e del fiume Moskva, è la prima prova di insediamenti umani a Mosca circa 16-10 mila anni fa.Un raschietto mesolitico è stato trovato su Pokrovsky Boulevard a Mosca, uno scalpello di selce neolitico è stato trovato su Sretenka.Sul territorio dell'ex orfanotrofio di Kitaygorodsky Proezd, sono stati trovati frammenti di vasi di ceramica modellata con ornamenti fossili caratteristici della fase avanzata della cultura Lyalovo.
Un insediamento dell'età del bronzo medio della cultura Fatyanovo è stato scoperto nel parco Tsaritsyn. Questo è il primo insediamento di Fatyanovo scoperto sul territorio dell'interfluenza Volga-Oka. I portatori della cultura Fatyanovo sono la popolazione indoeuropea, che è stata la prima a dedicarsi all'agricoltura e alla zootecnia in questo territorio [5]. I luoghi di sepoltura della cultura Fatyanovo sono stati trovati anche vicino agli ex villaggi di Spas-Tushino e Davydkovo, e singoli strumenti di pietra e armi sono stati trovati a Krylatskoye, Zyuzino, Chertanovo. Вроде всё или много ?
Что в первую очередь оценивают зрители, наблюдая за футбольной игрой? Технику ведения мяча в футболе и забитые голы. Игрок не делает лишних движений. Ему удаётся маневрировать между обороняющимися противника. Передача мяча в футболе у игроков отлажена. В основе успеха лежит тщательная подготовка и приобретение навыков.
Важна и скорость перемещения спортсмена по полю. Партнеры по команде не всегда находятся рядом, когда соперники окружают. В таких случаях правильное и быстрое ведение мяча в футболе. Есть упражнения и советы, которые улучшить этот навык.
Что такое ведение мяча в футболе?
Ведение мяча в футболе требует хорошего владения своим телом, ногами и умения просчитывать действия на несколько ходов вперед.
Ведение мяча в футболе требует хорошего владения своим телом, ногами и умения просчитывать действия на несколько ходов вперед.
Ведение мяча в футболе требует хорошего владения своим телом, ногами и умения просчитывать действия на несколько ходов вперед.
Ведение мяча в футболе – важнейшая часть этой игры. Её выполняет спортсмен во время бега за счёт ударов по мячу. Особенности техники:
Мяч отскакивает в сторону на расстояние, которое определяет футболист.
Спортсмен определяет траекторию движения мяча.
Становится возможной правильная передача мяча в футболе партнеру по команде.
Появляется выход на позицию, которая позволяет приблизиться к воротам.
Мяч должен находиться в поле зрения футболиста. Также он видит игроков своей команды и соперников - это позволяет ему оценивать ситуацию на поле и вовремя сделать удар по мячу. В основном, делается удар на расстояние около 10 м. Самостоятельное ведение мяча эффективно тогда, когда нет свободного пространства или когда передача мяча партнерам невозможна. Во всех остальных ситуациях важен дух командной игры.
Игрок, ведущий мяч, должен видеть не только сам снаряд, но и ситуацию на поле.
Игрок, ведущий мяч, должен видеть не только сам снаряд, но и ситуацию на поле.
Ведение мяча
Ведение мяча игроком в футболе в основном возможно двумя приёмами:
Ногой.
Головой.
Мяч может проходить по таким траекториям:
— по прямой линии – скорость высокая;
— по дуге – выполняется внешней стороной стопы;
— по зигзагу – мяч ведётся по неровной линии, это называется также ведением мяча в футболе с изменением направления.
Ведение мяча по прямой - основной элемент техники, на который нанизываются все остальные.
Ведение мяча по прямой - основной элемент техники, на который нанизываются все остальные.
Для отработки техники ведения мяча в футболе прибегают к упражнениям:
— «Слалом» – устанавливаются пять ворот, 50 см шириной, на различном расстоянии друг от друга, спортсмен ведет мяч на высокой скорости через все ворота;
— «Муравейник» – на маленькой площади поля собирается группа из 12 человек, которые ведут одной ногой свои футбольные мячи с изменением направления;
— «Повороты» – мяч ведётся по прямой линии, затем игрок поворачивает стопу на 180 градусов и движется так же в противоположную сторону;
— «Салки» – один игрок ведет мяч шаговыми ударными движениями одной и той же ногой в небольшом пространстве, произвольно изменяя траекторию передвижения, другой футболист ведет мяч и старается коснуться его рукой, касание засчитывается при условии контролирования мяча. Затем игроки меняются ролями.
Упражнение для отработки техники ведения футбольного мяча - обвод снаряда ногами вокруг препятствий.
Упражнение для отработки техники ведения футбольного мяча - обвод снаряда ногами вокруг препятствий.
По какой бы траектории ни двигался мяч, помните пару советов:
— соблюдайте правила ведения мяча в футболе. Не отпускайте мяч далеко;
— выигрывайте за счёт смен ног. Если соперник атакует слева, ведите мяч правой ногой. Если атака идёт с правого фланга - ведите левой ногой. Ваше тело - стена между мячом и соперником;
— когда игрок ведёт футбольный мяч, важно видеть обстановку на поле.
Основам ведения мяча можно учиться с самого раннего возраста.
Основам ведения мяча можно учиться с самого раннего возраста.
Техники ведения мяча ногами
Все именитые спортсмены когда-то учились контролировать мяч
— чрезмерное утомление во время тренировки;
— маленькое пространство;
— дефицит времени.
Можно перемещать мяч и внешней, и внутренней частью подъёма. Во втором случае ведущая стопа разворачивается носком в середину. Внутренней и внешней частями подъёма спортсмены передвигаются по кривой линии.
Ведение мяча внешней частью подъема стопы выполнять различные сложные маневры.
Ведение мяча внешней частью подъема стопы выполнять различные сложные маневры.
Объяснение: