Характер філософського вчення Арістотеля про буття відбився і па його фізичному вченні, а також па його космології. Однак при наявності дуже тісному зв'язку між ними ідеалістична основа позначається у фізиці і у філософії природи Аристотеля (у його «натурфілософії») не настільки безпосередньо і енлию, як в його онтології. Обставина це проникливо відзначив В. І. Ленін якраз з приводу вчення Арістотеля про бога як про чистій формі п розумі. «Ідеалізм Аристотеля Гегель бачить, - так писав В. І. Ленін, - в його ідеї бога. ((Звичайно, це - ідеалізм, але він об'єктивніше і отдаленнее, загальне, ніж ідеалізм Платона, а тому в натурфілософії частіше = матеріалізму.)) »[ 3, т. 29, с. 255].
Як учений, Аристотель розробив основи своєї фізики, спираючись на добре знайому йому древню традицію грецької фізики, в тому числі на результати фізики Емпедокла, на його вчення про чотири елементи. У Анаксагора він схвалював і міг почерпнути природничо пояснення явищ природи, в тому числі затемнень Сонця і Місяця, але загальний дух фізики Анаксагора, цілком механістичний, ворожий уявленням про доцільність, повинен був залишитися для Аристотеля чужим і неприйнятним.
Вчення про рух У Фізиці Аристотель бачить вчення про буття матеріальному і подвиж-ном. Обидва ці властивості він зводить до єдності, бо вважає, що матеріальний предмет є предмет рухливий, а рухоме не може не бути рухомим предметом, т . е. чимось матеріальним.
Аристотель розвиває спеціальний аналіз поняття про рухомому. Аналіз показує, що в основі поняття про рухомий лежить: 1) поняття про рух і 2) поняття про що знаходиться в русі, або про рухомому. Як це було зроблено ним при визначенні числа і виду причин, Аристотель й у своєму вченні про рух приймає до уваги все добуте з цього питання його попередниками - людьми повсякденного досвіду і філософії. І ті, і інші вказали, що можливі тільки чотири види руху: 1) збільшення і зменшення; 2) якісна зміна, або перетворення; 3) виникнення і знищення і 4) рух як переміщення в просторі.
Подібно тому як при дослідженні видів причин було поставлено питання про причини взаємно приводяться і несвідомих, так і при дослідженні проблеми руху Аристотель задається питанням, який з чотирьох видів руху - головний, незвідний до решти, Таке, за Арістотелем, рух у просторі; саме воно - умова всіх інших видів руху. Наприклад, коли предмет збільшується, це означає, що до нього наближається п з ним з'єднується якесь інше речовина; перетворюючись, воно стає речовиною зростаючого предмета, І точно так само, коли
19 з? Каз БЄ5 280 предмет зменшується, це означає, що від цього предмета видаляється, переміщаючись в просторі, якась частина його речовини; перетворюючись! вона стає речовиною іншого предмета. Стало бути, і збільшення, і зменшення припускають як необхідної умови переміщення в просторі.
Методические рекомендации для улучшения физических качеств обучающихся.
Повышение уровня физической подготовленности учащихся через формирование мотивации и интереса к занятиям физической культурой.
Целями данной проблемы являются:
-содействие всестороннему развитию личности посредством формирования физической культуры личности школьника.
- формирование мотивации к занятиям физической культурой и спортом
- пропаганда и поощрение здорового образа жизни;
Исходя из целей, ставятся следующие задачи:
Укрепление здоровья, содействие гармоническому физическому развитию. Расширение двигательного опыта
Обучение жизненно важным двигательным умениям и навыкам.
Совершенствование функциональных возможностей организма.
Развитие двигательных .
Воспитание индивидуальных психических черт и особенностей в общении и коллективном взаимодействии.
Обучение основам знаний о работе мышц, систем дыхания и кровообращения при выполнении упражнений и осуществление простейшего контроля за деятельностью этих систем.
Обучение терминологии упражнений, об их функциональном смысле и направленности воздействия на организм.
Обучение основам знаний личной гигиены ,правилам закаливающих процедур, коррекции осанки ,профилактики травматизма.
Формирование практических умений в составлении комплексов утренней гимнастики, комплексы упражнений по развитию двигательных качеств и формированию осанки.
Комплексное решение образовательных, воспитательных и оздоровительных задач в процессе физического воспитания в соответствии с принципами дифференциации и индивидуализации – основа формирования мотивации к занятиям физической культурой и ведению здорового образа жизни.
Основная черта современного урока физической культуры - четко выраженный индивидуальный подход к учащимся. Распределение заданий нуждается в четкой дифференциации. То, что проблемно для одного, может и не быть проблемным для другого.
Как известно, в классе, который приходит на урок физической культуры, далеко не одинаковый состав учащихся. Все они заметно отличаются по своему физическому развитию, состоянию здоровья, подготовленности. Есть ученики, хорошо физически подготовленные (занимающиеся в спортивных секциях), имеющие спортивные разряды. И наряду с ними – ученики со средней и даже слабой подготовкой. Уроки физической культуры проводятся в разных условиях – в помещении, на площадке, в разное время учебного дня. Интересы учеников и отношение их к занятиям различны. Одни любят баскетбол, футбол, другие – гимнастику, акробатику, легкую атлетику.
На уроке каждый должен получить возможность активно, с интересом заниматься, овладевать знаниями и умениями, предусмотренные планом учителя. Содействуют воспитанию активности и инициативы такие методы организации учебного труда на уроке: индивидуальные задания отстающим ученикам, выполняемые ими на уроке самостоятельно, а также с более подготовленных ребят. Это, как показал опыт, исключительно повышает активность школьников: каждому хочется поскорее догнать товарищей.
На уроках физической культуры необходимо применять личностно – ориентированное обучение. Для этого используются всевозможные формы работы учеников на уроке: групповые, методы индивидуальных заданий, дополнительных упражнений по овладению двигательными действиями, развитие физических с учетом типа телосложения, физической и технико-тактической подготовленности, учитываются интересы учеников, их двигательные и психические возможности. Урок строится так, чтобы каждый обучающийся стремился к самооценке, самоанализу и совершенствованию своих возможностей, а это позволяет включать в активную деятельность на уроке не только сильных, но и более слабых, а так же медлительных учеников и поднятию на более высокий уровень двигательных умений и навыков. Достижение более высокого результата (для одного ученика победа в игре на уроке, для другого – победа на районных, городских соревнованиях) вызывает положительные эмоции от уроков физической культурой движению вперед и развитию ребенка.
Учащиеся оцениваются на основе персонального совершенствования, не сравниваясь с другими сверстниками.