Автором предмета была Лия Михайловна Предтеченская, начавшая преподавание курса МХК в ленинградской школе № 397 в 1960-х годах. По её же инициативе началось внедрение курса в школьную практику. Решением Министерства Просвещения РСФСР с 1977 года курс МХК преподавался как экспериментальный вариант обязательного предмета в старших классах общеобразовательной школы, а с 1988 года — уже как обязательный учебный предмет в старших классах общеобразовательной школы.
В начальной школе преподаются основы предмета, родное искусство. В 5—6 классе преподаётся художественная культура древнего мира. В 7 классе преподаётся художественная культура Средневековья. В 8 классе художественная культура неевропейских стран. Может также преподаваться русская художественная культура. В 9 классе преподаётся мировая художественная культура XX—XXI веков. В 10—11 классах идёт повторение изученного и более глубокое изучение пройденного в 5—9 классах. В высших учебных заведениях предмет изучается глубже по регионам и странам
Примеры:
Предтеченская Л. М. Мировая художественная культура в старших классах общеобразовательной школы // Музыкальное воспитание в СССР. — Выпуск 1. — 1978. — С. 151—234.
Мировая художественная культура. Программа экспериментальных курсов для общеобразовательной школы (VIII—X классы) (с краткими методическими рекомендациями). — М.: НИИ школ, 1983. — 144 с.
Предтеченская Л. М. Метод художественно-педагогической драматургии в системе организации преподавания курса МХК // Музыка в школе. № 4. 1984.
Предтеченская Л. М. Методика преподавания мировой художественной культуры в 8 классе. — М.: НИИ школ, 1984.
Предтеченская Л. М. Методика преподавания мировой художественной культуры в 9 классе. — М.: НИИ школ, 1985.
Предтеченская Л. М. Мировая художественная культура — пути становления предмета // Искусство в школе, № 1. 1992. — С. 3 −10.
Мировая художественная культура. Программа для общеобразовательной школы VIII—X (IX—XI) классов (с краткими методическими рекомендациями). — М.: НИИ школ, 1987. — 92 с.
Алексеева Л. Л. Предмет «Мировая художественная культура» в старшей школе: история и реальность // Педагогика искусства. Электронный научный журнал учреждения Российской академии образования «Институт художественного образования». № 1. 2011.
Пешикова Л. Мы выбираем программу Предтеченской // Искусство. № 12, 13. 2009
Характер наслідків техногенних катастроф залежить від виду аварії, її масштабів та особливостей підприємств на яких виникла надзвичайна ситуація.
Причиною техногенної катастрофи може бути вилив зовнішніх природних чинників, проектно-виробничі дефекти споруд, порушення технологічних процесів виробництва, правил експлуатації транспортних машин, обладнання, механізмів. Однак, найбільш розповсюдженою причиною техногенних катастроф є помилкові дії людини, порушення технологічного процесу, інструкцій та правил техніки безпеки.
Найбільш характерними ознаками аварій, що призводять до тяжких наслідків є вибухи, пожежі, забруднення атмосфери та місцевості сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР), радіоактивними речовинами (РР) та ін.
Вибухи, як правило, відбуваються на тих об'єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини, в тих системах та агрегатах, які працюють під великим тиском, на газо- і нафтопродуктопроводах і т.ін. Найбільш пожежонебезпечні суміші з повітрям атмосфери утворюються внаслідок витікання газоподібних та зріджених вуглеводневих продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропілену, бутилену і т. ін.
Наслідком вибуху, як правило, бувають пожежі. Пожежі на об'єктах народного господарства, внаслідок техногенних катастроф, виникають також тоді коли ушкоджується електропроводка чи машини, які знаходяться під напругою, руйнуються топки чи опалювальні системи, ємкості з легкозаймистими рідинами або ж порушуються правила техніки безпеки при їх експлуатації.
При техногенних катастрофах на характер та масштаби пожеж суттєво впливає вогнестійкість будівель та споруд, пожежна небезпека виробництва, щільність забудови, метеорологічні умови, стан систем та засобів пожежогасіння.
Серед техногенних аварій найбільш небезпечними по масштабах наслідків є аварії на атомних електростанціях (АЕС). Коли має місце викид у атмосферу радіоактивних речовин, що призводить до тривалого радіаційного забруднення місцевості на величезних площах та ураження людей гострою чи хронічною формами променевої хвороби.
Радіоактивне забруднення навколишнього середовища у випадку аварії на АЕС суттєво відрізняється від радіоактивного забруднення при ядерному вибуху як по конфігурації сліду, масштабах та ступеня зараження, дисперсному складу радіоактивних продуктів, так і по поражаючій дії. Таке явище обумовлюється в основному динамікою та ізотопним складом радіоактивних викидів, а також зміною метеорологічних умов в період викидів.
По зонах розповсюдження радіоактивних речовин радіаційні аварії на АЕС поділяються на три тини: локальні, місцеві та загальні.
До локальних аварій відносяться порушення в роботі АЕС, при яких вихід і, радіоактивних продуктів відбувся в межах території станції в таких кількостях, які перевищують встановлені для нормальної експлуатації значення.
До місцевих аварій відносяться порушення в роботі АЕС, при якому був вихід радіоактивних продуктів в межах санітарно-захисної зони АЕС в кількостях, які перевищують встановлені значення.
До загальних аварій відносяться порушення в роботі AEС внаслідок яких І був вихід радіоактивних продуктів за межі санітарно-захисної зони,
Основними джерелами радіаційної небезпеки на АЕС: ядерний реактор, І опромінене ядерне паливо, деталі обладнання, що виймаються з реактора, обладнання та газопроводи з раді активними середовищами (перший контур, І газовий контур, системи очищення, системи збору та транспортування вод реакторного виділення і т. ін.
Гака висока потенційна небезпека обумовлює дуже високі вимоги до І проектування, спорудження та експлуатації АЕС. Незважаючи на такі високі; вимоги до безпеки АЕС за період використання атомної енергетики були окремі відкази обладнання, позапланові зупинки енергоблоків внаслідок І помилкових дій персоналу, різні категорії аварій та катастрофи.
Доказів того, що безпека складних систем в найбільшій мірі залежить від І людини (67%) отримали закордонні дослідники, які аналізували аварійні ситуації на АЕС.
Объяснение:
Бұл реттс Шоқан Уәлиханов, Г. Н. Потанин, В. В. Радлов, ә. Диваевтің (бұлардың қызметін кіріспе бөлімдс айтқанбыз) басқа бірнеше адамдардың айрықша сңбек сіңіргені байқалады. Олар А. Е. Алекторов, А. Васильев, Н. Пантусов, Бибіт Дауылбаев, Ташмүхамбет Сейфуллин, 0. әлжанов, Жағыітар Айманов, Б. Досымбеков, М. Ибрагимов, т.б.