Жоңғы – ағаш, мүйіз, металл бұйымдарын жону, өңдеу үшін қолданылатын, асыл болаттан жасалған құрал. Қос қолдап ұстау үшін екі басы екі тұтам ағашқа немесе мүйізге сапталады. Үйшілер мен арба, шана жасаушылар ағашты кептірерде әуелі қабығын Жоңғымен сыдырып тазартады. Ағаш өңдеуге арналған Жоңғының үстірік сүргі, аталғы, сарнауық, бүкір Жоңғы деген түрлері болады. Жоңғының тезден шығып кепкен уық, кереге, өре ағаштарға өрнек жүргізгенде қолданылатын ирек тісті түрлерін сарнауық деп, ал түзу сүргілей отырып, ойыс сызатты, дөңес қобылы өрнектер жасау үшін қолданылатын, арнаулы жүз отырғызылған түрін үстірік сүргі деп атайды. Ағашты, мүйізді қырып өңдегенде кедір жүзді, көбелі, қобылы Жоңғылар қолданылады
Объяснение:
Гумані́зм епо́хи Відро́дження, Ренеса́нсний гуманізм, також класи́чний гуманізм — європейський інтелектуальний рух, що є одним з визначальних компонентів Ренесансу як історичної й культурної епохи, основною ідеєю якого було поліпшення людської природи через вивчення античної літератури.
Виник у Флоренції в середині XIV століття, існував до середини XVI століття; з кінця XV століття поширився на Німеччину, Францію, Нідерланди, Англію, і меншою мірою на Австрію, Швейцарію, Іспанію, Португалію, Польщу, Моравію, Богемію, Угорщину, Хорватію та інші країни.
Зародження гуманізму пов'язують з іменем поета й мислителя Франческо Петрарки (1304–1374). Гуманізм був насамперед тницьким рухом, що надавав першочергового значення літературі. Гуманістична освіта, на думку гуманістів, мала сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами, правдивий зміст з довершеною мовною формою, тож центральну роль в гуманістичній освіті мали відігравати літературознавство й мовознавство.
Важливою ознакою гуманізму епохи Відродження було відчуття приналежності до справді нової епохи, потреба відмежуватися від минулих століть. Це минуле, яке у той час почали називати Середньовіччям, відкидалося представниками гуманізму, як меншовартісне у порівнянні з античною епохою, яку гуманісти сприймали за взірець і бажану норму для всіх сфер людської діяльності. Чи не найголовнішою метою гуманістів було відродження прямого культурного зв'язку з античністю. Звідси випливала вимога до орієнтації на автентичні античні джерела, що знайшла своє лаконічне визначення в латинському вислові ad fontes (тобто «до джерел»).
Зміст