ответ:Методика навчання техніці захисту
Головними завданнями гри в захисті є оборона своїх воріт дозволеними засобами і оволодіння м'ячем. Всі ці прийоми можна виконати успішніше, якщо освоїти стійку захисника. Основна стійка захисника - це положення на зігнутих під кутом 160-170 0 і розставлених на 20-40 см ногах. Спина не напружена, руки зігнуті в ліктьовому суглобі під прямим кутом. Стійка на значно зігнутих ногах використовується в ситуації безпосереднього єдиноборства з нападаючим. Захисник також застосовує ходьбу і ходьбу приставним кроком, а також ходьбу швидку дрібними приставними кроками. Тулуб при цьому не повинно розгойдуватися. Стрибки застосовуються при блокуванні, відборі, перехопленнях м'яча. У техніці захисника набувають особливого значення стрибки вперед і в сторони, використовувані для швидкого подолання відстані між захисником і нападаючим.
Навчання техніці переміщень захисника починають з освоєння стійки на зігнутих ногах. Для вивчення пересувань в стійці на зігнутих ногах, вправи виконуються в невисокому темпі, зміна напряму відбувається по сигналу викладача. Освоєння пересувань на значно зігнутих ногах вимагає необхідності рухатися у високому темпі, наявності прямого контакту з суперником.
Рекомендовані вправи:
Ходьба і біг вліво - вправо, вперед - назад в стійці.
Повітряне і зигзагообразное пересування особою, спиною;
Гра «П'ятнашки» обличчям один до одного. Салити дозволяється тільки в спину.
Вправа в парах. Гравець, різко міняючи напрям, рухається то вліво, то вправо, то вперед, то назад. Партнер, розташовуючись на відстані 2-4 м обличчям до нього, намагається дотримуватися задану дистанцію.
Вправа в трійках. Двоє нападників намагаються проскочити повз захисника неосаленний по краях коридору 3-5 м.
Нападники розташовуються в дві колони за 9-тиметрової лінією обличчям до воріт на відстані 2-6 м, передають м'яч в сусідню колону і йдуть у кінець своєї. Захисники (їх 3 чол.) Пересуваються поточно один за одним по своєрідною вісімці. Вони повинні встигнути зробити вихід від 6-тиметрової лінії до гравця з м'ячем, торкнутися його, відступити назад, але вже на позицію навпроти іншої колони. Далі слід вихід до гравця з м'ячем інший колони (рис.10).
Объяснение:
Освоение кубанских земель казачеством началось на рубеже XVII–XVIII вв. В разные исторические периоды, будучи пограничной территорией России, Кубань стала местом формирования особой этносоциальной общности — кубанского казачества. Его возрождение сегодня неразрывно связано с развитием края, сохранением культурно–исторических традиций и государственной службой.
В XVIII веке в результате русско–турецких войн военно–политическая ситуация в регионе изменилась в пользу России. Это дало возможность императрице Екатерине II 8 апреля 1783 г. издать манифест о присоединении Крыма, Тамани и правобережья Кубани к России. Это событие для южно–российского казачества стало судьбоносным. В 1787 г. при участии князя Г. А. Потемкина было создано Черноморское казачье войско, преобразованное в правление Александра II в 1860 г. в Кубанское казачье войско. Появление Кубанского казачьего войска на карте Российской империи было обусловлено стратегической целесообразностью — расположенное на открытом степном пространстве в предгорьях Кавказских гор, оно надежно защищало империю на суше и со стороны моря.
На выставке в Историческом музее историю кубанских казаков представляют более 200 экспонатов из коллекции старейшего музея Юга России Краснодарского государственного историко–археологического музея–заповедника имени Евгения Дмитриевича Фелицына. Впервые посетители увидят подлинные предметы из Кубанских казачьих регалий: грамоты Павла I и Александра I Черноморскому казачьему войску, мундиры казаков Собственного Его Императорского Величества конвоя, атаманские булавы, грамоты императоров Александра II и Николая II Кубанскому казачьему войску. Коллекция Георгиевских знамен рассказывает об одной из самых ярких и памятных страниц в русской военной истории — обороне города Севастополя в годы Крымской войны 1853–1856 гг.
Самобытные памятники материальной культуры — знамена, оружие, ордена и награды, одежда, предметы быта, письменные источники и изобразительные материалы позволят ближе узнать о жизни кубанских казаков, а также возрождении казачества в наши дни.
Открытие выставки "Кубанские казаки", в экспозиции которой также впервые будут представлены предметы из собрания Государственного исторического музея, станет знаковым событием в преддверии реализации проекта по созданию Центрального музея российского казачества