Протягом другої половини XVIII ст. в соціально-економічному розвитку українських земель у складі Російської імперії відбулися значні зміни. Наприкінці XVIII ст., як вже зазначалося, на українські землі в складі Російської імперії було поширено загальноімперський становий поділ. За жалуваними грамотами Катерини II, усе населення поділилося на чотири головні "роди людей": дворянство, духівництво, "міських обивателів" та "сільських обивателів". Козацтво як окремий соціальний стан ліквідовувалося. Козацька старшина набула однакових прав із російським дворянством: володіти землею й продавати її разом із прикріпленими до неї селянами, мати власний суд, звільнятися від усіх податків і тілесних покарань.
Сільське господарство було основною формою життєдіяльності населення. Торгівля і промисловість залишалися слаборозвинутими навіть у порівнянні з Росією. Найважливішою зміною в українському сільському господарстві стало освоєння земель на Півдні. Незважаючи на збільшення посівних площ і на високу якість грунтів, продуктивність праці істотно не змінилася. Урожайність була вкрай низькою (збір зерна лише в 3–4 рази перевищував посіяне). Це пояснюється запровадженням кріпосницьких відносин, застарілим реманентом та методами господарювання. При загальній млявості розвитку українського села все ж були помітні певні зміни. Наприкінці XVIII ст. були впроваджені нові культури – кукурудза, картопля. Завоювання Росією Чорноморського узбережжя відкрило шлях хлібній торгівлі через чорноморські порти.
Почало поширюватися використання найманої праці малоземельних та безземельних селян, заробітчан, бурлаків, голоти, а також зростання поряд із відробітковою рентою (панщина) грошової. Це сприяло втягуванню українського села в товарно-грошові відносини. Великі землевласники почали вкладати кошти в розвиток сільськогосподарського виробництва. Першою ознакою цього процесу стала поява значної кількості млинів як водяних, так і вітряних. Почалося масове будівництво гуралень. На середину XVIII ст. у кожному полку Гетьманщини налічувалося їх не менше 50. Інші землевласники брались за розведення племінної худоби. Помітного розвитку отримала й торгівля, незважаючи на відсутність транспорту і нормальних шляхів сполучення. Внутрішня торгівля зосереджувалася на ярмарках та базарах. На Лівобережжі щороку збиралося близько 390 ярмарків, а на Слобожанщині - понад 200. Найбільші ярмарки відбувались у Ніжині, Ромнах, Києві, Переяславі, Харкові.
Українські купці розвивали зовнішню торгівлю й були відомі на ринках Вроцлава, Відня, Константинополя (Стамбула), Ґданська, Лейпцига, Ясс. Традиційними товарами, які вивозилися на продаж з України, були прядиво, худоба, тютюн, хліб, горілка тощо.
Із розвитком товарно-грошових відносин значні зміни відбуваються також у ремеслі. Цехове виробництво дедалі більше орієнтується на ринок, набуває поширення використання вільнонайманої праці.
Незважаючи на всі перепони, продовжували розвиватись і мануфактури. В основному це були мануфактури з виробництва посуду (фарфорового, скляного), паперу, які належали переважно великим землевласникам й церкві. У той же час були створені казенні суконні мануфактури на Слобожанщині з використанням праці приписних селян.
Розвиток торгівлі, ремесла, мануфактур стимулює зростання міст. Найбільшими містами були Київ (42 тис. жителів), Ніжин, Охтирка, Харків. Проте відбуваються зміни в національному складі міського населення: зростає кількість євреїв і росіян.
Соціальні зрушення й економічний розвиток Лівобережжя і Слобожанщини в другій половині XVIII ст. означали поступове входження цих регіонів до системи всеросійського ринку, що мало помітний вплив на господарське життя України і Росії. Зростання попиту на українські товари в Росії спричиняє збільшення їх виробництва і активізацію торгівлі. Разом із тим, економічна самостійність українських земель у загальноімперській економічній системі зникає.
Таким чином, на кінець XVIII ст. у соціально-економічному розвитку Україна перетворилась у звичайну провінцію Російської імперії, а над українським народом нависла загроза асиміляції.
Объяснение:
ответ:
в 1 вроде как а 2 незнаю 3каждый предмет или явление обладает некими свойствами (признаками).
получается, что составить понятие об объекте означает, прежде всего, умение отличить его от других сходных с ним объектов.
можно сказать, что понятие – это мысленное содержание слова.
понятие – это форма мысли, отображающая предметы в их наиболее общих и существенных признаках.
понятие – это форма мысли, а не форма слова, так как слово лишь метка, которой мы помечаем ту или иную мысль.
слова могут быть различны, но при этом обозначать одно и то же понятие. по- – «карандаш», по- – «pencil», по- – bleistift. одна и та же мысль в разных языках имеет разное словесное выражение.
отношения между понятиями. круги эйлера.
по содержанию между понятиями могут быть два основных вида отношений: сравнимость и несравнимость.
понятия, имеющие в своих содержаниях общие признаки, называются сравнимыми («адвокат» и «депутат»; «студент» и «спортсмен»).
в противном случае, понятия считаются несравнимыми («крокодил» и «блокнот»; «человек» и «пароход»).
если кроме общих признаков понятия имеют и общие элементы объёма, то они называются совместимыми.
существует шесть видов отношений между сравнимыми понятиями. отношения между объёмами понятий удобно обозначать с кругов эйлера (круговые схемы, где каждый круг обозначает объём понятия).
вид отношения между понятиями изображение с кругов эйлера
равнозначность (тождественность) объёмы понятий полностью . т.е. это понятия, которые различаются по содержанию, но в них мыслятся одни и те же элементы объёма. 1) а – аристотель в – основатель логики 2) а – квадрат в – равносторонний прямоугольник
подчинение (субординация) объём одного понятия полностью входит в объём другого, но не исчерпывает его. 1) а – человек в – студент 2) а – животное в – слон
пересечение (перекрещивание) объёмы двух понятий частично . то есть понятия содержат общие элементы, но и включают элементы, принадлежащие только одному из них. 1) а – юрист в – депутат 2) а – студент в – спортсмен
соподчинение (координация) понятия, не имеющие общих элементов, полностью входят в объём третьего, более широкого понятия. 1) а – животное в – кот; с – собака; d – мышь 2) а – драгоценный металл в – золото; с – серебро; d - платина
противоположность (контрарность) понятия а и в не просто включены в объём третьего понятия, а как бы находятся на его противоположных полюсах. то есть, понятие а имеет в своём содержании такой признак, которых в понятии в заменён на противополжный. 1) а – белый кот; в – рыжий кот (коты бывают и чёрными и серыми) 2) а – горячий чай; холодный чай (чай может быть и тёплым) т.е. понятия а и в не исчерпывают всего объёма понятия, в которое они входят.
противоречие (контрадикторность) отношение между понятиями, одно из которых выражает наличие каких-либо признаков, а другое – их отсутствие, то есть просто отрицает эти признаки, не заменяя их никакими другими. 1) а – высокий дом в – невысокий дом 2) а – выигрышный билет в – невыигрышный билет т.е. понятия а и не-а исчерпывают весь объём понятия, в которое они входят, так как между ними нельзя поставить никакое дополнительное понятие.
: определите вид отношений по объёму ниже понятий. изобразите их с
объяснение: