известном детском стихотворении С.Я.Маршака 1937 года «Рассказ о неизвестном герое» пожарные, милиция и фотографы разыскивают двадцатилетнего парня из огня девочку. Из примет — «среднего роста, плечистый и крепкий, ходит он в белой футболке и кепке. Знак „ГТО“ на груди у него. Больше не знают о нем ничего», сообщает читателю Маршак.
Ирония стихотворения заключалась в том, что значкистов ГТО в то время было больше половины страны, и каждый был готов к труду и обороне!
Те, кто учился в школе еще до распада Советского Союза, помнят три заветные буквы — ГТО, или «Готов к труду и обороне» — программу физической и культурной подготовки, которая основывалась на единой и поддерживаемой государством системе патриотического воспитания населения.
Объяснение:
Малоизвестные жители России и их традиции
На территории нашей страны проживают редкие и малоизвестные народы, например, водлозеры. Встретить их можно в Карелии в городе Пудож. Они чтут славянские обряды и верят в мифологию. Жители этой национальности прирожденные охотники. Прежде чем заходить в лес, они задабривают лешего, оставляя ему одно убитое животное.
Также в России можно встретить малоизвестных арчинцев. Проживают они в Дагестане, исповедуют ислам. Народ имеет свои национальные традиции, которые поражают современных русских людей. Например, если в семье арчинцев умирает муж, жена должна 40 дней сидеть дома, не выходя на улицу. Мало того, всю свою оставшуюся жизнь она должна ходить в черном и не смотреть на других мужчин.
Арчинцы – очень гостеприимны, свадьбы у них проводят пышно и весело. Подарки молодоженам дарят только женщины, мужчины же должны принести на пиршество тушу барана или внушительную сумму денег.
На территории страны проживают русскоустьинцы, которые отличились своим необычным «шаркающим» произношением. В настоящее время их говор практически вытеснен русским литературным языком. Люди этой национальности очень любят рассказывать сказки, исполнять песни, и ни один их праздник не обходится без творческих вечеров и ярких костюмов. У русскоустьинцев есть традиционное блюдо – строганина, для приготовления которой используется рыба, пойманная подледным Истинный северянин никогда не подаст гостям снулую рыбу.
Передісторія створення повісті Василь Биков згадував: “Це сталося наприкінці війни в Австрійських Альпах. Тут був глибокий тил німецького рейху, і тут, як повсюди в його тилу, було багато працюючих на війну промислових підприємств, в тому числі всіляких таборів.
Одного разу ми зайняли якесь містечко і чекали нової команди. Довжелезна колона артполку завмерла на вуличці. І раптом біля однієї з дальніх машин на очі потрапила дівчина – худорлява, чорноволоса, в смугастій куртці і темній спідниці, вона перебирала поглядом обличчя бійців і заперечно хитала головою. «Хто є Іван?» - запитувала вона. Звісно, Іванів у нас було багато, але ні один з них не здався їй тим, кого вона шукала. Ми запитали, якого саме Івана вона розшукує. Дівчина розповіла приблизно таке: її звати Джулія, вона італійка з Неаполя. Рік тому, влітку 44-го, під час бомбардування воєнного заводу вона втекла в Альпи, де зустріла російського військовополоненого. Кілька днів вони блукали в горах, голодні та холодні, перейшли гірський хребет і одного туманного ранку напоролись на поліцейську засідку. Її схопили і знову кинули до табору, а що сталося з Іваном, вона не знає. Я згадав про цю історію через 18 років, коли почав літературну діяльність. І тоді я написав все те, що ви прочитали в «Альпійській баладі».
2. Історична довідка. Ще в роки Другої світової війни Йосип Сталін говорив, що серед радянських солдатів (червоноармійців) не може бути полонених - є лише зрадники.
Згідно з дослідженнями істориків за час Другої світової війни в полон потрапило близько 5 мільйонів (!) червоноармійців. Часто причиною цього була безвідповідальність як вищого командування, так і командирів на місцях. У полоні люди гинули, не маючи води, їжі та елементарної медичної до
Объяснение: