Опрацювати тексти джерел. За їх матеріалом, а також за додатковими доступними джерелами інформації заповнити таблицю «Отаманщина та повстанський рух на Україні в кінці 1918 – в 1919 році». Текст 1. "Отаманом міг стати всякий, хто хотів. Головним отаманом видавалось посвідчення, що такий-то має формувати "загін", йому давалось кілька мільйонів карбованців, і новий отаман починав свою діяльність. Ніякого, розуміється, ні відчиту, ні контролю, ні відповідальності за гроші й за "свою діяльність" ці "національні герої" за прикладом "головного національного героя" не визнавали". Зі спогадів В. Винниченка.
Текст 2. «…Отамани часто виявляли багато геройства і самопосвяти в боротьбі з ворогами, але, виступаючи відокремлено, розпорошували національну енергію, занархізовували життя, деморалізовували національні сили. Сваволя і отаманія у війську часто зводили нанівець плани командування. Відтак на території, номінально підконтрольній урядові УНР, майже повністю занепав режим центральної та місцевої влади, коли владні функції перебрали на себе військові керівники, які практично нікому не підкорялись і своїм свавіллям дискредитували Директорію УНР. Наслідком цього стало виникнення окремих "отаманських республік" - Млієвська (отамана Голого), Летичевська (отамана Волинця) та ін. Влада над українським селом перейшла до отаманів, а Україна розпалась на мікродержави, кожна з яких була не більше повіту, але називалася "республікою", мала свою "політику", "армію" та "фронт". Наслідком був розпад України на приблизно 120 окремих республік, що, попри інші чинники, сприяло поразки українських національно-визвольних змагань…» Текст 3. «Ідеологічного забарвлення селянському повстанському руху надавали різні політичні партії, що діяли в Україні. З 1919 р. у ньому чітко простежується три напрямки: «уенерівські», що виступали за владу Директорії УНР, «анархо-махновські», а також ті, що не мали чіткого політичного забарвлення. Попри загальне антикомуністичне спрямування, селянська повстанська ідеологія становила набір розрізнених гасел, що виникали відповідно до ситуації. Вимоги політичного характеру все більше поступалися соціально-економічним. Більшість селянства виступала під гаслами «Мир – хатам, війна – палацам!», «Землю – селянам!». Текст 4. «…Хоча більшість учасників повстанських загонів складали вихідці з бідняцького та середнього в селанства, більшовики охрестили їх «куркулями» та «бандитами». Усвідомлюючи масштабність внутрішньої загрози, радянська влада використовувала найбрутальніший арсенал засобів для боротьби проти повстанців. У місцевостях, охоплених повстанським рухом, запроваджувався інститут заручників та кругова порука населення за будь-яке заворушення проти радянської влади. У випадках відвертої непокори та ворожості населення до більшовиків, останні вдались до повного знищення сіл. Зокрема, за підтримку повстанців тільки у Васильківському повіті на Київщині у 1920 р. були зруйновані села Ковалівка, Триліси, Сидори, Маринці та Дрозди. Восени 1920 р. під час придушення селянського повстання в районі ст. Мордаровка–Затишшя–Веселий Кут–Розільна більшовики розстріляли 224 особи і спалили село Гедеримівку.»
Владивосток. В заливе Петра Великого расположен единственный в России морской заповедник. В городе действуют три театра: драмы, юного зрителя и кукол. Музеи: краеведческий, военно-исторический, Тихоокеанского флота с двумя филиалами (кораблем-музеем «Красный вымпел» и подводной лодкой С-56), картинная галерея, дом-музей В.К. Арсеньева, ботанический сад РАН. Памятник на Морском кладбище на могилах матросов легендарного крейсера «Варяг». Окрестности города представляют собой Владивостокскую курортную зону (Тихоокеанское взморье), включающую курорт Садгород и ряд климатических курортных местностей. Здесь расположен Всероссийский детский лагерь «Океан».
Как объект туризма рассматривается и современный порт Находка. Интерес представляют этнографические особенности быта малых народностей района.
Хабаровск. В городе действую три театра, несколько музеев: краеведческий, художественный, дендрарий, планетарий. В городе действуют экскурсионные маршруты по р. Амур.
Петропавловск-Камчатский. Город знаменит самой большой в России морской бухтой. Из города направляются экскурсии в Долину Гейзеров.
В 1941 г. открыли долину Гейзеров. Всего в 20 км от Кроноцкого залива. Научный сотрудник Кроноцкого заповедника Т.И. Устинова, исследуя русло горной речушки Шумной, однажды обратила внимание, что температура воды в ней выше, чем в соседних речках. Она поднялась в верховья реки и обнаружила гейзер (Первенец). Когда замерили температуру в реке, пересекающей долину, а это было зимой, то термометр показал +28 градусов.
С детских лет посвятил себя богоугодным делам. На то время монашеская жизнь на Руси была еще мало известна. Поэтому юного Антипа отправился в греческую землю, которая славилась своими монастырями, и поселился на Святой горе Афон. Праведная жизнь афонских монахов произвела на юношу огромное впечатление и вскоре он принял постриг под именем Антоний. В 1013 г., по настоянию своего наставника, вернулся на Русь, чтобы содействовать там развитию монашеской жизни.
Прибыв в Киев, Антоний Печерский обошел все монашеские обители с целью избрать место, где бы смог поселиться. В столице на то время уже существовало несколько монастырей, основанных монахами-греками, но все они, по мнению Антония, были слишком комфортны. Ведь на Афони он привык к другому. Не желая мириться с безобразием, кровавым междоусобием, которое началось после смерти князя Владимира, преподобный Антоний Печерский возвращается на Афон. Однако в начале 30-х годов XI ст. он опять приехал в Киев. В это время на великокняжеском столе находился сын Владимира князь Ярослав Мудрый, который уважал церковные уставы и заботился о развитии церковной жизни на Руси.
Поиски достойного пристанища привели Антония к загородной княжеской резиденции Берестовое. Здесь, на живописной днепровской круче, он нашел оставленную Илларионом пещеру, в которой и поселился. В пещере Антоний проводил все время за молитвами и постом, довольствуясь сухим хлебом и водой. Скоро слава о праведном и мудром Антинии Печерском разошлась киевской землей, к нему начали приходить люди. Одни просили благословения, другие слушали установки и жили по его примеру. Впоследствии у него появились последователи. Они начали расширять пещерный монастырь, выкопали несколько келий и построили под землей небольшую церковь.
Хуйок на палочке соси гандончик