В безхмарну ніч на небосхилі можна ігати безліч сяючих зірок. Але найближчу до нас зірку ми бачимо в світлий час доби. Ім’я цієї зірки – Сонце і воно є центром Сонячної системи. Навколо сонця по колу обертаються 8 планет та інші небесні тіла: астероїди, комети і уламки.
Шлях, по якому планети облітають сонце, називають орбітою. У кожної з 8 планет своя орбіта і швидкість, вони ніколи не стикаються.
Імена планет Сонячної системи всім добре відомі: це Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Ці планети дуже відрізняються за видом і розміром, але 3 з них чимось нагадують Землю, а решта мають з нею мало спільного.
Марс, Венера, Земля і Меркурій мають твердий грунт. Це планети, орбіти яких розташовані найближче до сонця.
Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун – це дивовижна суміш газу, льоду, пилу і осколків каменів. На таку планету абсолютно неможливо посадити дослідницький космічний корабель. Кожна з цих планет оточена поясом з астероїдів.
Частина планет мають власні супутники. Наприклад, у Землі є Місяць. Супутники Марса носять грецькі імена Фобос і Деймос.
1) Судьба, рок (античная традиция)
2) Случай (индетерминизм, анархизм и прочие виды непонимания случайности)
3) Божественный случай и провиденье (если историк убежденный христианин)
4) Личное проведенье (такой талант приписывали удачным и успешным политикам, т.е. попытки понять влияние отдельного человека на ход истории имели место быть и основание присутствовать). Античные и ранневизантийские историки объясняли ход исторического процесса провидением и судьбой.
С утверждением христианства в качестве господствующей идеологии, в трудах церковных историков и хронистов Византии весь ход мировой истории объясняется Божьим промыслом, все события оцениваются лишь с точки зрения божественной целесообразности.