Навіщо читати сучасну літературу?
Розповідаємо, чому не варто зупинятися тільки на класиці
Чи часто ви чуєте, що класичні романи - це майже 100% гарантія якості, а нові книги - як мінне поле, де ніколи не знаєш, на що натрапиш? Є й інше поширене твердження: все написано до нас, Толстого з Достоєвським нікому не переплюнути, а значить нові романи і читати не варто. Як би не так! Дуже навіть варто. Наводимо п'ять доказів наших слів.
Сучасна література допомагає зрозуміти проблеми суспільства
Хороші письменники вловлюють суспільні настрої. Чи не підлаштовуються під «запити споживача», а гостріше відчувають те, чим живуть і про що турбуються їхні сучасники. І кому, як не їм, промовляти травми покоління і виводити на поверхню приховані страхи. Так, близькі за часом події - поява гучного флешмоба # янебоюсьсказать і вихід роману «Маленьке життя» - можна, звичайно, назвати збігом, а можна побачити в цьому прорвався нарив, який тепер легше буде вилікувати.
«Нова проза відображає події і тренди в соціумі. Кожен з нас якимось чином ці їх переосмислює, виробляє власне ставлення до них. Невже не цікаво порівняти свої думки з думками автора? Книги сучасних письменників дозволяють залишатися в актуальному інформаційному полі. Будь-якому думаючої людини це безумовно важливо ».
Редактор відділу інтелектуальної прози Юлія Раутборт
Не випадкова тут і популярність історичних романів, написаних сучасними авторами. Літератори нерідко повертаються до подій минулого, щоб осмислити сьогодення. І на перший погляд здається, що Гонкурівської лауреат Ерік Вюйар в своїй «Порядку денному» в черговий раз розповів про гітлерівську Німеччину та її сусідів, а насправді - продемонстрував, як культура споживання зробила непереможними великі компанії і як лідер, чий авторитет підтримували ЗМІ , мало не знищив добру половину світу.
«Не секрет, що відразу після події книги пишуться погано, і зараз ми переживаємо наслідки Другої світової війни в літератур гаємо великий сплеск історичного роману. Це спроба проговорити травми: не тільки військові, але і наслідки сталінських чисток, наприклад ».
Літературний оглядач Наталя Ломикіна
У наш час доволі часто можна почути заклик до підняття національної самосвідомості, до виховання справжнього громадянина. Ці твердження є складовими таких понять, як духовність, духовні орієнтири, духовні цінності. Якщо країна виховуватиме духовну особистість, дбатиме про те, щоб змалечку діти отримували правильні духовні орієнтири, то вона отримує сильну, свідому молодь, яка буде чітко себе позиціонувати громадянином, який шанує свою країну, свою рідну місцевість, своїх батьків і традиції.
Духовні орієнтири можна формувати на кожному уроці в школі, на кожній виховній годині, та саме на уроках літератури є можливість якнайглибше вразити душу дитини, показати їй усю красу культури, слова, сформувати такі духовні риси характеру, як відвагу, честь, повагу, любов, мужність на прикладі літературних героїв.
Література в школі повинна формувати не просто освічену людину, яка має свої переконання, є патріотом, є людиною розумною. Література повинна формувати особистість, здатну жити в оновленому суспільстві за законами гуманізму. Виховний вплив у літературі ми можемо простежити лише тоді, коли літературний твір може бути осмислений читачем, коли почуття й переживання героя стануть переживанням учнів. Аналіз твору має сприяти опануванню учнем духовних орієнтирів творчості письменників – критеріїв моральної та естетичної оцінки подій, явищ і людських стосунків. На уроках літератури у вчителя є найбільше можливостей розглянути ті питання, які стосуються духовності та безпосередньо формування її у дитини. Більше того, учитель має можливість впливати на дитину непомітно, не нав’язуючи їй певний погляд, а формувати в школяра власний за до прикладів з літератури.
Отже, найбільш сприятливим для формування духовного світу учня є урок літератури. Адже він включає в себе можливість на прикладі життєпису автора та дій головного героя показати позитивні або ж негативні якості особистості, тим самим правильно сформувати духовні цінності. Варто пам’ятати, що в старшій школі формування духовних орієнтирів проходить інакше, ніж в основній. Сам процес усвідомлення цінностей відбувається лише у випадку повного розуміння духовності. Тому вчитель літератури повинен доторкнутися до душі та розуму старшокласників, підбирати твори для вивчення, наповнені духовними цінностями.
Відповідь:
Оповідання починається розповіддю про двох товаришів, які мандрують Аляскою у пошуках золота. Вони рухаються з останніх сил, голодні та змучені. Останньою можливістю вижити в таких умовах може стати лише взаємна підтримка.
Пояснення:
Але не витримує випробування на міцність Білл, він виявляється нікчемним другом: залишає товариша з ушкодженою ногою, яку той підвернув, переходячи кам’янистий струмок. Головного героя охопив розпач, бо він залишився із травмованою ногою один серед безлюдної пустелі. Він ніяк не може повірити, що Білл насправді остаточно залишив його, бо сам ніколи не зміг би так зробити. Він вирішив, що скоріше всього його друг буде чекати біля схованки, де вони разом сховали запаси їжі, здобуте золото, патрони. І лише ця надія веде його, допомагаючи йти, перемагаючи холод, голод, страшенний біль у нозі та страх самотності.
Не передати словами те розчарування, яке випробував наш герой, коли побачив порожню схованку. Його товариш не просто зрадив його вдруге, а прирік на вірну смерть, забравши усі припаси. І тоді герой приймає рішення: дійти, незважаючи ні на що, вижити всупереч усьому. Він збирає в кулак усю мужність та волю і починає боротися за своє життя. Він намагається ловити голими руками куріпок, захищатися від голодних вовків, їсти корені рослин і повзти, повзти, повзти, вже коли не можливо йти, обдираючи коліна до крові.
Раптом на своєму шляху йому попадається тіло Білла, якого загризли вовки. Не до йому вижити ні зрада, ні золото, яке було поряд з Біллом до останнього. Але не має ніякого значення це золото для героя оповідання, він розуміє, що найдорожче, що йому потрібне, — це життя. І все більш небезпечним та важчим становиться його шлях. А тут ще у нього з’являється супутник — хворий та голодний вовк. І починається боротьба між ослабленою людиною та звіром. Стає очевидним, що виживе лише один, хто зможе перемогти. Людина не може розслабиться ні на хвилину, вона позбавлена сну та відпочинку, бо на неї чатує вовк. Як тільки людина закриє очі, то відразу почує на собі вовчі зуби. Але, не дивлячись ні на що, герой оповідання врешті-решт доходить до людей і стає переможцем у цьому випробуванні.