Агнеса народилася в Македонії. Вона була наймолодшою в албанській родині із Шкодера. Батько дівчинки був борцем за Албанське визволення та помер, коли малій Агнесі було всього вісім років. Після цього дівчинку виховувала лише мати, що прищепила їй віру та любов до розповідей про місіонерів. Вже у 12 років вона твердо вирішила присвятити своє життя релігії. У 18 років Агнеса покинула домівку та вступила до лави місіонерської організації Сестри Лорето. Після перебування в Ірландії, де вона вивчила англійську, аби викладати її індійським дітям, Агнеса поїхала до Індії в 1929 році, де стала послушницею монастиря Дарджілінг, розташованого в Гімалаях. В 1931 році вона прийняла першу обітницю, обравши собі ім’я Тереза на честь Терези де Лізьє, покровительки місіонерів. У 1937 році вона прийняла повну обітницю черниці. Черниця Тереза викладала в монастирській школі в Східній Калькутті, й хоча їй подобалося навчати дітей, вона дедалі більше переймалася бідністю, яка її оточувала. Із голодом 1943 року до міста прийшли страждання й смерть, а в 1946 році почалися запеклі сутички між індусами й мусульманами, що сповнили його розпукою й жахом. 10 серпня 1946 року, подорожуючи під час відпустки до монастиря Лорето в Дарджілінгу, черниця Тереза усвідомила, що її призвання – допомагати бідним, будучи однією із них.
Печатание производилось следующим образом: на деревянных козлах, на которых вырезались выпуклые буквы, наносили жидкую краску, затем сверху накладывали лист бумаги и тёрли мягкой щёткой. Этот печати, употреблявшийся и в Средние века нидерландскими печатниками на деревянных печатных досках. В других народах писали на бересте в ручную. Например летописи, монаха Нестора. Там первая буква в тексте была выделена и была написана гораздо больше других по размеру. С красной буквы, с красной строки. До сих пор сохранилось понятие красная строка.
Печатание производилось следующим образом: на деревянных козлах, на которых вырезались выпуклые буквы, наносили жидкую краску, затем сверху накладывали лист бумаги и тёрли мягкой щёткой. Этот печати, употреблявшийся и в Средние века нидерландскими печатниками на деревянных печатных досках. В других народах писали на бересте в ручную. Например летописи, монаха Нестора. Там первая буква в тексте была выделена и была написана гораздо больше других по размеру. С красной буквы, с красной строки. До сих пор сохранилось понятие красная строка.
Агнеса народилася в Македонії. Вона була наймолодшою в албанській родині із Шкодера. Батько дівчинки був борцем за Албанське визволення та помер, коли малій Агнесі було всього вісім років. Після цього дівчинку виховувала лише мати, що прищепила їй віру та любов до розповідей про місіонерів. Вже у 12 років вона твердо вирішила присвятити своє життя релігії. У 18 років Агнеса покинула домівку та вступила до лави місіонерської організації Сестри Лорето. Після перебування в Ірландії, де вона вивчила англійську, аби викладати її індійським дітям, Агнеса поїхала до Індії в 1929 році, де стала послушницею монастиря Дарджілінг, розташованого в Гімалаях. В 1931 році вона прийняла першу обітницю, обравши собі ім’я Тереза на честь Терези де Лізьє, покровительки місіонерів. У 1937 році вона прийняла повну обітницю черниці. Черниця Тереза викладала в монастирській школі в Східній Калькутті, й хоча їй подобалося навчати дітей, вона дедалі більше переймалася бідністю, яка її оточувала. Із голодом 1943 року до міста прийшли страждання й смерть, а в 1946 році почалися запеклі сутички між індусами й мусульманами, що сповнили його розпукою й жахом. 10 серпня 1946 року, подорожуючи під час відпустки до монастиря Лорето в Дарджілінгу, черниця Тереза усвідомила, що її призвання – допомагати бідним, будучи однією із них.