Феномен магнетизму вперше помітили стародавні греки приблизно в 600 році до нашої ери. Природний магніт Fe3O4, він же магнетит, виявили в турецькій провінції Магнезія. У 300 році нашої ери китайці використовували магнетит для того, щоб зробити компас, необхідний для навігації в морські подорожі. Уже в 1600 році Вільям Гілберт, придворний лікар королеви Єлизавети I опублікував трактат «De Magnete» на тему магнетизму: в ньому Гілберт висуває теорію про те, що Земля сама по собі є величезним магнітом.
Природні магніти створюють досить слабкі поля, які не зашкодять домашнім пристроям, наприклад, тим же годинникам. Однак ситуація змінюється в 1831 році з відкриттям Майклом Фарадеєм феномена електромагнітної індукції. Електрика починає проникати в усі сфери життя, промислові підприємства створюють генератори струму, телеграф, телефон, радіо. Перші ефективні електродвигуни з`являться в 1872 році – їх виробляє компанія Siemens. Поступово, всілякі електричні прилади будуть використовуватися і в невеликих майстернях.
Перші «жертви» електромагнетизму з`являться в кінці 19 століття: як правило, це були кишенькові годинники робочих на підприємствах, пов`язаних з електрикою. Перші генератори струму створювали сильні магнітні поля, які впливали на точність і роботу годинників в цілому.
У той період часу одним із ів вирішення цієї проблеми було наступне: брали великий магніт у формі підкови і переміщали годинник спочатку у напрямку до магніту, потім – у зворотний бік, в результаті годинник розмагнічували. По суті справи, зараз часові майстерні роблять те ж саме, тільки замість магніту-підкови використовують спеціальний прилад.
Щоб запобігти намагнічування загалом, кишеньковий годинник стали класти в білі залізні коробки. Рішення було ефективним, але не зручним – щоб подивитися час, потрібно було кожен раз діставати його з коробки.
Приблизно в 1880-их Шарль-Огюст Пайяр створив пружину і маятник з паладію, які також володіють антимагнітним властивостями і частково дозволили боротись з проблемою. Однак технологія була дорогою для масового виробництва і широкого поширення не отримала.
На початку XX століття лауреат Нобелівської премії 1920 Шарль-Едуард Гійом винайшов новий сплав з заліза і нікелю. Він замінив більш ранню версію сталевого сплаву, з якого робили пружини балансу. В результаті годинники стали менш чутливими до магнетизму, утворення іржі через вологість і до зміни температури. Одночасно, корпус нових годинників став своєрідною кліткою Фарадея, який надійно захищав механізм від впливу магнітних полів.
Завдяки цьому сплаву і винаходу нержавіючої сталі, яку почали використовувати для виготовлення корпусів, годинники більше не були схильні до впливу магнетизму і це повністю вирішило проблему для їх використання на робочих місцях підприємств.
Геніальний роман відомого французького письменника Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан» був вперше надрукований у 1878 році і одразу ж викликав неабиякий інтерес у читачів. Слід зазначити, що цей твір є одночасно і художнім, і науковим, бо його цікавий та напружений сюжет наповнений не тільки пригодами, а й науковими знаннями.
У романі автор стверджує, що саме знання є найбільшою рушійною силою, яка штовхає людей на подорожі і відкриття. Жуль Верн щиро вірив у те, що винаходи вчених до людям щасливо, цікаво та комфортно жити. Тому деякі герої роману — справжні вчені, люди, віддані науці і своїй справі. Наприклад, кузен Бенедикт. На перший погляд, це звичайна людина, можливо, навіть трохи дивна. Все своє життя він присвятив одній-єдиній справі: вивченню комах і науці про них під назвою «ентомологія». Бенедикт любив годинами роздивлятися дорогоцінні для нього колекції метеликів та жуків. Якщо спитати в Бенедикта про якусь комаху, він міг розповісти про неї дуже докладно, адже він добре розумівся на біології. Єдиний його недолік — це абсолютна непристосованість до реального життя.
Ще більш цікавий образ головного героя роману — юного капітана Діка Сенда. Він був настільки сміливий, що узяв на себе відповідальність за життя інших людей, його товаришів по нещастю. Він був мужнім, витривалим і надзвичайно кмітливим. Завдяки дому, що Дік Сенд добре знав географію, він зміг вести «Пілігрим». Ті ж самі знання врятували п’ятнадцятирічного капітана і його команду від багатьох небезпек. Жодному капітанові неможливо обійтися без двох дисциплін — навігації та вищої математики. Адже для того, щоб не збитися з курсу, капітанові будь-якого судна треба постійно вести доволі складні розрахунки, а це вже справжня наука, наука, яка посідає важливе місце у мореплавстві.
Особисто я вважаю, що знання — дуже потрібна і важлива річ у житті будь-якої людини. Я не маю сумніву, що за відсутності певних навичок і знань людина не зможе повністю себе розкрити і прожити повноцінне життя. Адже справжня особистість повинна постійно розширяти свої знання, розвиватися і ніколи не зупинятися на досягнутому.
Розвитку мислення та інтелекту і сприяє наука. Саме вона удосконалює наше життя. Я це добре розумію і тому мені подобається навчатися у школі, постійно дізнаватися про щось нове в оточуючому нас світі. Крім того, я люблю читати і займаюся самоосвітою. Мені усе дуже цікаво, а до того ж, я впевнений, що отримані мною знання обов’язково знадобляться мені у дорослому житті.
Объяснение:
мне это ужас какойтр мне ровно 5