см. полное и подробное объяснение этой задачи
Объяснение:
1) Существует упрощённая формула для оценки времени пребывания звездой порядка нескольких солнечных масс на Главной Последовательности: 
– где:
Т – время пребывания на ГП искомой звезды;
t – время пребывания на ГП Солнца;
М – масса звезды, которая сравнивается с Солнцем;
m – масса Солнца.
Из этой формулы мы получим, что время пребывания на ГП у нашей звезды относится к солнечному, как 
.
2) Для разных диапазонов масс звёзд существуют разные зависимости:
для M∈[...; 0,43] – все числа по умолчанию обозначаются в солнечных массах( а минимальная масса звезды – 13 масс Юпитера, именно при такой массе в газопылевом облаке начинается реакция дейтериевых ядер с выделением энергии) 
, где светимости так же по умолчанию выражаются в светимостях Солнца.
M∈[0,43;2] ⇒
; M∈[2;20] ⇒
; M∈[20;...]⇒
(максимальная масса определяется пределом Эддингтона – 150 масс Солнца, однако стоит отметить, что бывают и исключения).
3) С учётом того, что солнце проведёт на Главной последовательности оценочно 10 млрд лет см. формулу из п.1: 
– итого 64 миллиона лет.
Друга половина ХХ століття стала новим історичним періодом, у якому відобразилися наслідки катастроф двох світових воєн та інших трагедій і сформувалися нові світоглядні та мистецькі концепції. Доволі відчутним результатом Другої світової війни стала політизація літератури, автори антивоєнних і антиутопічних творів розмірковують над причинами катастроф, проблемами відповідальності як урядів, так і пересічних людей за скоєне зло і перед собою, і перед людством.
У другій половині ХХ століття продовжував існувати реалізм, проте в межах цього напряму в ХХ столітті виникли дві концепції. Перша (консервативна, або закрита) концепція реалізму доволі жорстко відгороджувалася від нереалістичних тенденцій у мистецтві, орієнтуючись на широку описовість дійсності. Проте такого роду література поступово вичерпала себе і перетворилась або на комерційно-розважальну, обслуговуючи смаки масової культури, або ж у країнах із тоталітарним режимом почала виконувати пропагандистську функцію, підпорядковуючись панівній ідеології.
У 1950—1960-х роках небувалої популярності набула латиноамериканська проза, представлена у творчості Хорхе Луїса Борхеса, Хуліо Кортасара, Ґабріеля Ґарсіа Маркеса та інших. Автори «нової літератури» поєднали риси інтелектуальної літератури з побутово-етнографічними реаліями, міфологією, створивши самобутнє мистецьке полотно. З Латинською Америкою пов'язують розквіт магічного реалізму, риси якого були ще у творчості Франца Кафки.