Серед базових ідей нашого часу «свобода» і «справедливість» складають високовалентних поняття. Інтерес до них нібито навіть і дещо зріс в порівнянні з недавнім минулим - другою половиною ХХ століття. З одного боку, можливо, ми всього лише по при вичке підкреслюємо їх одвічну актуальність для челове ческого духу, що не терпить ні рабства, ні взагалі будь-якого пригніченого стану. Але, з іншого, жонглюючи шпалери ми поняттями, політики і громадські діячі, правозахисники і критично налаштовані інтелектуали, ме діанарратори і експерти, журналісти і письменники, худож ники і творці віртуальної реальності все очевидніше екс періментіруют з ними не стільки як з «чистими» поня тиями, скільки як з якимись соціальними сутностями.
Свобода то протиставляється справедливості, то тимчасово примиряється з нею, то знову відкидає справед ливость як явище, глибоко суперечить достатньо міс ву свободи. Що первинне, що пріоритетне, що утворює систему, що паразитує за рахунок іншого? Можливі або неможливі вони один без одного? За до яких союзів пов'язати обидва поняття, вибираючи стратегії майбутнього: «і» / «або»? І т.д
Східні слов’яни на теренах України населяли Лісостеп і Полісся, де здавна розвивалися землеробство й скотарство. Цим заняттям сприяли помірний клімат, родючі ґрунти, трав’янисті луки й велика кількість річок. У лісостеповій частині України розвивалося орне землеробство. На Поліссі для збільшення площі орних земель вирубували й випалювали ділянки лісу. Такий б обробітку ґрунту називають підсікою (вогнево-підсічною системою землеробства). За давніших часів наші предки використовували орні ділянки землі доти, доки не вичерпувалася їхня родючість. У цьому суть перелогового землеробства. Згодом перейшли до двопілля, коли засівають одне поле, а інше лишають «відпочивати» - на пар.
Если мы делаем что либо хорошее, новое поколение это перенимает и так развивается всё хорошее.