ой на горі два дубки,ти ж мене підманула,гуцулко ксеню
Объяснение:
Ой на горі два дубки
Ой на горі два дубки,Ой на горі два дубки, два дубки
Та й злилися до купки.
Вітер дубом хитає,
Вітер дубом хитає, хитає,
Козак дівку питає.
– Ой, дівчино, чия ти?
Ой, дівчино, чия ти, чия ти,
Чи підеш ти гуляти?
– Не питайся чия я,
Не питайся чия я, чия я,
Як ти вийдеш, вийду я.
– А я в батька один син,
А я в батька один син, один син,
Погуляю хоч би з ким.
– А я донька мамчина,
А я донька мамчина, мамчина,
Цілуватись навчена.
Ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки
Та й злилися до купки.
Ти казала в понедiлок - пiдем разом по барвiнок.
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.
Я казала у вiвторок - поцiлую разiв сорок.
Ти прийшов, мене нема, пiдманула, пiдвела.
Я ж тебе пiдманула, я ж тебе пiдвела.
Я ж тебе, молодого, з ума розуму звела.
Ти ж його пiдманула, ти ж його пiдвела.
Ти ж його, молодого, з ума розуму звела.
Ти казала у середу - пiдем разом по череду.
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.
Я казала у четвер - пiдем разом на концерт.
Ти прийшов, мене нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.
Ти казала у п'ятницю - пiдем разом по пшеницю.
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Я ж тебе пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж його, молодого, з ума розуму звела.
Я казала у суботу - пiдем разом на роботу.
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Я ж тебе пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж його, молодого, з ума розуму звела.
Я ж тебе пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж його, молодого, з ума розуму звела.
Я казала у недiлю - пiдем разом на весiлля.
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.
Темна нічка гори вкрила,Полонину всю залила,
А в ній постать сніжно-біла, –
Гуцул Ксеню в ній пізнав.
Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова палкі любові
Він до неї промовляв:
Приспів:
– Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.
Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любив скрито,
А гуцулку чорнобриву
Він в останню ніч прощав.
В Черемоші грали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумно пісню вигравав:
Мій улюблений герой твору є Вілфред Айвенго.
Він — відважний, безстрашний воїн. У перших розділах роману, коли сам герой іще не з’являється перед нами, ми чуємо розмову в замку Седрика Сакса про звитяжні подвиги Айвенго, про його лицарську доблесть. Потім ми захоплено гаємо за відвагою, бойовою вправністю й навіть чемністю та галантністю Лицаря, Позбавленого Спадщини, на турнірі. Він не скористався випадковою перевагою під час однією з сутичок, намагаючись перемагати лише гідно. Нарешті, одночасно з батьком і коханою Айвенго, ми дізнаємося ім’я переможця турніру. Повернувшись після хрестового походу, він вірно служить королю Річарду, який у цей час повернувся до Англії, захищає честь короля і його хоробрих воїнів. Айвенго попереджає про небезпеку Ісаака, з яким хотів розправитися храмовник. Він усім серцем покохав вихованку Седріка — леді Ровену. Його почуття не остудило навіть те, що його батько, маючи намір одружити Ровену з Ательстаном Коїгтисбурзьким, позбавив Айвенго спадщини й вигнав із дому. Перемігши на турнірі під Ашбою, лицар Позбавлений Спадку обирає королевою турніру леді Ровену. Зрештою сила кохання перемагає: старий Седрік дарував синові прощення, і згодом Айвенго з коханою Ровеною одружуються
Объяснение: