объяснение:
. отношение к людям с ограниченными возможностями служит индикатором развитости общественного сознания. в последние годы в нашей стране это отношение несколько улучшилось. однако, все еще сохраняется положение изоляции детей и людей с нарушениями здоровья и отсутствуют благоприятные условия для социальной интеграции их в различные социальные структуры.
интеграция в общество человека с нарушениями в развитии, особыми образовательными потребностями и ограниченной трудоспособностью сегодня означает процесс и результат предоставления ему прав и реальных возможностей участвовать во всех видах и формах социальной жизни, включая и занятия адаптивной культурой и спортом, наравне и вместе с остальными членами общества в условиях, благоприятных его развитию.
в государственных и общественных учреждениях общего назначения детей и взрослых, оказывающих дополнительные услуги в области культуры и спорта, все еще отсутствуют специалисты адаптивной культуры, несмотря на развернутую профессиональную подготовку в вузах, а значит, отсутствует возможность организованных рекреационных и спортивных занятий с лицами, имеющими нарушениями в развитии. наблюдаемый дефицит технологий социальной интеграции в адаптивной культуре не позволяет получить наиболее полный социально-педагогический эффект от занятий двигательной деятельностью. имеющиеся программы и технологии организации физкультурно-оздоровительной работы, мероприятий культурно-спортивной деятельности характер. в настоящее время наиболее разработаны модели педагогической сохраняют эпизодический интеграции (интернальной и экстернальной) в работе с детьми, имеющими нарушения слуха, однако они имеют ограничения по возрастным и клиническим показателям и практически используются в различных видах адаптивной культуры.
в сфере адаптивной культуры все еще не определены основные условия социальной интеграции (интегративной функции), учет которых позволяет проводить ее успешно, отсутствует теоретическое в различных видах адаптивной улучшения качества их жизни и социальной обоснование взаимодействия лиц с нарушениями слуха и здоровых людей в процессе физкультурно-оздоровительной и спортивно-оздоровительной деятельности. необходима разработка методологии социальной интеграции неслышащих людей в различных видах адаптивной культуры. в адаптивной культуре выявлены возможности социальной интеграции в адаптивном спорте (паралимпийском и специальном), что не в полной мере раскрывает её интеграционный потенциал. необходим поиск моделей и обоснование структуры социальной интеграции в адаптивном воспитании, адаптивной двигательной рекреации, адаптивном оздоровительном спорте.
существующие методики, используемые в адаптивном воспитании и оздоровительном спорте неслышащих детей и взрослых, не позволяют в короткий срок содействовать оптимальному улучшению их состояния и подготовке к социальной интеграции, что определяет поиск технологий, основанных на знании формирования сенситивных периодов развития качеств
У 1664 р. відбувся поетичний дебют Басьо: в одній з антологій були опубліковані два його вірші. Вони на той час ще не відзначились оригінальністю. Старанний учень школи Теймон пише з цитатами зі стародавніх віршів, знижених до пародії. Однак розуміння основ віршування хокку було першою і необхідною сходинкою до майбутньої майстерності. У 1666 р. Йоситада раптово помер. Басьо втратив друга й захисника. У князівському замку він був більше непотрібний.
У 1677 р. Басьо став професійним учителем поезії, але його учні були небагаті. Лише один з них, Сампу, син багатого купця, зміг по-справжньому до своєму наставнику. Він подарував Басьо маленький будиночок біля невеликого ставка, на березі його були висаджені бананові пальми (басьо). Будиночок став називатися "Банановою обителлю" (Басьоан). Ось тоді поет і взяв псевдонім Басьо.
У віршах, створених на початку 80-х років, Басьо любив відтворювати улюблену картину: свою хатину й навколишній пейзаж: маленький ставок, берег ріки Суміда, що поріс очеретом Басьо відчував себе міським бідняком.
Коштами на життя були скромні приношення учнів, часом удавалося продати каліграфічні написи. Далеко не відразу дійшов Басьо висновку, що саме так має жити справжній поет. Убогість стала символом духовної незалежності. Басьо малює у своїх віршах ідеальний образ поета-філософа, байдужого до життєвих благ. Найважче було знайти свій шлях у мистецтві, створити нове, неповторне.
Спливло двадцять років невпинних пошуків і спроб з часу першої публікації юнацьких віршів. Тільки у сорок років Басьо створив свій знаменитий стиль сьофу (стиль Басьо). В юнацькі роки, відвідуючи Кіото, Басьо писав вірші під впливом школи Теймон, а після переїзду в Едо він зблизився з поетами школи Данрін. Але відчувши ідейну й тематичну обмеженість обох шкіл хокку, що часто перетворювали поезію на словесну гру, він на початку 80-х років звернувся до китайської поезії танської епохи.
У ній знайшов він глибоку концепцію світобудови й того місця, що посідає людина як поет і мислитель, у розумінні високої місії поета. Особливо цінував Басьо великих поетів Лі Бо і Ду Фу. Глибоко вивчав Басьо і лаоських філософів Лао-цзи і Чжуан-цзи. Даосизм за своїм духом близький до дзен-буддизму, котри
Г) всі відповіді правильні