1Г
2В
3А
4В
5Г
6В
7В
8В
9.Наукова фантастика[ред. | ред. ... скорочення sci-fi) (від грец. phantastikos — той, що стосується уяви) — жанр та метод у художній творчості; фантастика, в основі якої лежить екстраполяція на теми науки та технологій.
Аліса в країні чюдес, Подорож Гуллівера, Двадцять тисяч льє під водою.
10.Меггі: 12-річна дівчинка, дочка Мортімера Фолхарата і Терези, розумна і хоробра. Вона виросла серед книг, які їй з самого раннього дитинства купували і читали батьки, і тому дуже начитана, навіть дивує своїми пізнаннями Елінор, велику любительку книг, тітку Рези. Меггі володіє неабияким даром читця, який передався їй від батька. Меггі з батьками живе тепер у Елінор. Після того, що сталося з Меггі в селі Капрікорн, у неї з’явилося одне бажання: навчитися писати, як Феноліо, автор «Чорнильне серце», щоб не тільки вичитувати персонажів з книг, а й вміти відправляти їх назад
11.Фантастичне: різні дивовижні речі, сам мандрівний замок, вогняний демон - Кальцифер і щасливий кінець казки. Реальне: побут, взаємовідносини між людьми, почуття, заздрість.
12.Роман «Чорнильне серце» демонструє читачам два світи: реальний світ любителів книжок з їхніми багатими бібліотеками та рідкісними виданнями (одна з яких дала назву твору) та уявний, вигаданий світ книжок, населений фантастичними істотами, ельфами, феями, але також і тиранами, темними силами, котрі намагаються заполонити Землю страхом. У такий фантастичний б К. Функе стверджує думку про те, що книжки та їх персонажі є різними… Є добрі книжки, сповнені світла й добра, але є й такі, де діють «лихі сили». І така література теж нерідко трапляється в нашому реальному житті. А раптом Землю захоплять книжкові монстри, злодії та негідники, яких Мо «вичитав» із «Чорнильного серця»? Із властивою їм хитрістю вони взялися до справи: знищити всі примірники книжки, з якої вони потрапили в реальний світ. І це їм майже вдалося, лише один примірник книжки залишився в Мо та Меггі. Навколо нього й розгорнулася справжня битва, котра перетворилася на велику боротьбу між вигаданим і реальним, поміж добром і злом.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/chornilne-serdtse-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Объяснение:
В основу сюжету покладено фантастичну подію — знаходження друзями (Мумі-троль, Чмих і Нюхмумрик) чорного капелюха, що належав Чарівникові. Капелюх мас чарівні властивості міняти форми предметів, що з подивом ігає все сімейство мумі-тролів і всі, хто потрапляє до їхнього дому. Маленький Мумі-троль, котрий надів капелюх на голову, так змінився, що ного не впізнали навіть його найближчі друзі. Але його Маму не можна ввести в оману ніякими дивами. Вона впізнає свого сина завжди.
Події відбуваються в Долині Мумі-тролів. Мумі-троль, його Мама і Тато зовні нагадують смітних бегемотиків, але вони не є ними насправді. Хропусі (Хропся і Хропусь) від хвилювання здатні змінювати своє забарвлення. У будинку мумі-тролів завжди дружно та весело, пахне оладками з малиновим варенням, ніхто нікого не повчає, усі уважні один до одного. У казковому домі живе любов, про яку не говорять, але яка відчувається в кожному доброму слові й учинках заради інших. Якщо комусь сумно або в когось трапилася біда, мумі-тролі та їхні друзі вирішують проблему спільно, але водночас не порушують право кожного на особисте життя, не вимагаючи зайвих пояснень.
У творі утверджується образ дому, який би хотілося мати всім — теплого, затишного, дружного, веселого. У сімейних стосунках, що існують поміж мумі-тролями, утверджуються цінності, які потрібні кожному: повага до Мами, котра всіх любить і про всіх дбає; авторитет Тата, слово якого є законом для дітей; свобода й право дітей на свої інтереси і разом з тим їхня відповідальність за все, що відбувається в родині.
Повість завершується веселим бенкетом на честь знаходження Маминої торбинки, яскравим феєрверком і фокусами Чарівника. Мама і Мумі-троль повертаються до своєї домівки
Объяснение:
Герой однієї з найвідоміших комедій Мольєра "Міщанин-шляхтич" — такий собі пан Журден. Нажив він собі грошенят, а от роду був ну зовсім не аристократичного. А так хотілося панові Журдену стати одним із них — тобто дворянином. Це бажання настільки заволоділо його думками і всім його єством, що він став виглядати наївно, часом кумедно, а часом і зовсім по-дурному.
Мольєр часто зустрічався у житті з такими міщанами-шляхтичами, засліпленими бажанням "стрибнути вище голови". Про це свідчать афоризми видатного драматурга. Скажімо, такий: "Доброчесність — це перша ознака шляхетності, іменам я надаю набагато менше значення, ніж вчинкам".
Для того, щоб трохи зрівнятися зі шляхтичами, пан Журден винайняв для себе вчителів музики, танців, фехтування. Вони швидко зрозуміли недолугість свого учня і почали грати на його почуттях. Розмовляючи між собою, вчителі музики і танців визнають, що пан Журден вдає із себе галантного шляхтича, а сам анічогісінько не тямить у мистецтві, проте добре платить, і це найголовніше. Це, може, і добре, що пан Журден людина темна і аплодує кожній нісенітниці, бо за його гроші можна пробачити Журдену всяку дурість. Учитель музики наголошує на тому, що пан прославить їхній хист серед вельможного товариства: "...він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього".
Объяснение: