Ноги людини і тварин, ведучі колеса автомобіля і тепловоза при русі відштовхуються від землі, гребний гвинт пароплава — від води, птах і гвинт літака під час польоту — від повітря. У всіх таких випадках. відштовхуюче і відштовхуване тіла починають рухатися в протилежних напрямах. Людина стрибає з човна на берег /мал. 72/. Людина став на край. човна і відштовхується від нього, тобто штовхає йогоМи з досвіду знаємо, що коли яке-небудь тіло перебуває в спокої, то саме воно, без ніякої причини, не почне рухатись.
Покладена на стіл книжка лежить на місці, поки хто-небудь не перекладе її на інше місце. Поїзд стоїть на місці доти, поки тепловоз його не потягне. Куля, вкладена в рушницю, не виле-тить доти, поки її не виштовхнуть порохові гази.
У всіх випадках, для того, щоб вивести тіло з стану спокою, на нього повинне подіяти яке-небудь інше тіло, або, як кажуть, на тіло повинна подіяти сила.
Часто доводиться ігати, як рухається велосипедист, не працюючи педалями. До-сить довго рухається автомобіль після вимкнення двигуна. Куля, виштовхнута з рушниці поро-ховими газами, продовжує рух і поза рушницею, де на неї вже не діють порохові гази.
Однак зрештою всі згадані тіла з часом зупиняються. Чому? Щоб відповісти на це запи-тання, виконаємо дослід.
Установимо похило на столі дошку. На невеликій відстані від кінця дошки насиплемо ку-пку піску. На похилу дошку ставимо візок. Візок скочуючись, потрапляє у пісок і швидко зупи-няється /мал. 65а/. Вирівнявши пісок, знову пускаємо візок по дошці з попередньої висоти. Те-пер візок проходять більшу відстань по столу /мал. 65б/. Якщо ж зовсім прибрати пісок з шляху візка, то до зупинки він пройде ще більшу відстань /мал. 65в/.
Отже, чим менша дія іншого тіла на візок, тим довше зберігається його рух, тим цей рух ближчий до рівномірного.
Прикладом руху тіл при наявності дуже малого опору може бути рух штучних супутників Землі. Верхні розріджені шари атмосфери чинять незначний опір їх рухові, тому супутники можуть обертатись навколо Землі тривалий час.
Якби перешкод рухові зовсім не було, то будь-яке тіло, приведене в рух, продовжувало б рухатися як завгодно довго.
показують, що тіло, яке рухається прямолінійно, саме по собі не може змінити і напрям свого руху. Велосипедист, повертаючи руль, змінює напрям руху коліс вело-сипеда.
Отже, тіло, яке перебуває в спокої, само собою /без дії на нього інших тіл/ не може почати рухатися, а рухоме тіло само собою не може ні зупинитися, ні змінити напряму свого руху.
Властивість тіла зберігати стан спокою або прямолінійного рівномірного руху називається інерцією тіла.
(Інерція — латинське слово, означає «нерухомість »).
Автомобіль з вимкненим двигуном зберігав би швидкість свого руху. Але на нього діє си-ла тертя, тому швидкість його зменшується і він поступово зупиняється. Шлях, що його прохо-дять автомобіль після вимкнення двигуна до повної зупинки, називається гальмівним шляхом. Наприклад, автомобіль «Таврія», що рухається по асфальтовому шосе зі швидкістю 50 км/год, після вимкнення двигуна пройде до повної зупинки 355 м. Ця відстань і буде гальмівним шля-хом. Якщо навіть загальмувати колеса автомобіля, то все-таки деякий час він буде рухатися, ковзаючи колесами по дорозі.
Переходити дорогу перед рухомим транспортом дуже небезпечно, бо жодну машину не можна вмить зупинити.
У розглядуваних прикладах: ми часто вживали слово сила тертя, сила опору повітря, сила тяжіння. Отже, причиною зміни швидкості тіл є дія інших тіл.
Сила — причина зміни швидкості тіла.
Пасажир у машині, вагоні, човні при кожному сповільненні руху нахиляється вперед, при кожному прискоренні руху відхиляється назад, при кожному повороті відхиляється до зовніш-нього боку кривизни шляху.
Предмети, що їх викидають з літака, вагона, спершу летять за нами, але під впливом сили тяжіння відхиляються від прямолінійног
Мне очень нравятся произведения знаменитой шведской писательницы Астрид Линдгрен. Ее книги известны во всем мире. От произведений Астрид Линдгрен невозможно оторваться, настолько они интересны.
В произведениях А. Линдгрен обычная жизнь тесно переплетается с фантастическими мотивами. Обычные люди могут обладать необыкновенными способностями. Или же обычные люди могут совершенно неожиданно подружиться с необыкновенным существом. Сказочная действительность смело врывается в реальную жизнь, словно веселый Карлсон влетел в комнату Малыша. История о Малыше и Карлсоне может развеселить даже самого грустного человека. Карлсон — прекрасный друг, с ним никогда не бывает скучно. Кто он — человек или необыкновенное существо? Это совершенно неважно, главное, что с ним можно дружить!
В книге «Пеппи Длинный чулок» речь идет о девочке. Буквально с первых страниц мы понимаем, что героиня повести необыкновенна. Пеппи умна, находчива, остроумна. Она умеет за себя постоять, обладает необыкновенной силой и ловкостью. Но, несмотря на необычные способности, Пеппи — настоящий ребенок! Она добра и наивна, любит поиграть и повеселиться. Она живет без присмотра взрослых, но не становится от этого несчастной. Напротив, Пеппи наслаждается своей свободой. Ее жизнь кажется нам яркой, веселой и интересной.
Повесть «Приключения Кале Блумквиста» рассказывает нам о мальчике, который мечтает стать знаменитым сыщиком. Сначала он просто играет, стремясь выследить преступников. Но потом Кале вместе с друзьями на самом деле преследуют настоящего преступника. Эта повесть реалистическая. Дети подвергаются настоящей опасности, но это не может их остановить.
Произведения А. Линдгрен не просто заставляют читателя развеселиться. Они ставят перед нами сложные вопросы — о добре и зле, о порядочности и честности. И, размышляя над этими вопросами, мы становимся лучше, чище, добрее...
Мне очень нравятся произведения знаменитой шведской писательницы Астрид Линдгрен. Ее книги известны во всем мире. От произведений Астрид Линдгрен невозможно оторваться, настолько они интересны.
В произведениях А. Линдгрен обычная жизнь тесно переплетается с фантастическими мотивами. Обычные люди могут обладать необыкновенными способностями. Или же обычные люди могут совершенно неожиданно подружиться с необыкновенным существом. Сказочная действительность смело врывается в реальную жизнь, словно веселый Карлсон влетел в комнату Малыша. История о Малыше и Карлсоне может развеселить даже самого грустного человека. Карлсон — прекрасный друг, с ним никогда не бывает скучно. Кто он — человек или необыкновенное существо? Это совершенно неважно, главное, что с ним можно дружить!
В книге «Пеппи Длинный чулок» речь идет о девочке. Буквально с первых страниц мы понимаем, что героиня повести необыкновенна. Пеппи умна, находчива, остроумна. Она умеет за себя постоять, обладает необыкновенной силой и ловкостью. Но, несмотря на необычные способности, Пеппи — настоящий ребенок! Она добра и наивна, любит поиграть и повеселиться. Она живет без присмотра взрослых, но не становится от этого несчастной. Напротив, Пеппи наслаждается своей свободой. Ее жизнь кажется нам яркой, веселой и интересной.
Повесть «Приключения Кале Блумквиста» рассказывает нам о мальчике, который мечтает стать знаменитым сыщиком. Сначала он просто играет, стремясь выследить преступников. Но потом Кале вместе с друзьями на самом деле преследуют настоящего преступника. Эта повесть реалистическая. Дети подвергаются настоящей опасности, но это не может их остановить.
Произведения А. Линдгрен не просто заставляют читателя развеселиться. Они ставят перед нами сложные вопросы — о добре и зле, о порядочности и честности. И, размышляя над этими вопросами, мы становимся лучше, чище, добрее...
Ноги людини і тварин, ведучі колеса автомобіля і тепловоза при русі відштовхуються від землі, гребний гвинт пароплава — від води, птах і гвинт літака під час польоту — від повітря. У всіх таких випадках. відштовхуюче і відштовхуване тіла починають рухатися в протилежних напрямах. Людина стрибає з човна на берег /мал. 72/. Людина став на край. човна і відштовхується від нього, тобто штовхає йогоМи з досвіду знаємо, що коли яке-небудь тіло перебуває в спокої, то саме воно, без ніякої причини, не почне рухатись.
Покладена на стіл книжка лежить на місці, поки хто-небудь не перекладе її на інше місце. Поїзд стоїть на місці доти, поки тепловоз його не потягне. Куля, вкладена в рушницю, не виле-тить доти, поки її не виштовхнуть порохові гази.
У всіх випадках, для того, щоб вивести тіло з стану спокою, на нього повинне подіяти яке-небудь інше тіло, або, як кажуть, на тіло повинна подіяти сила.
Часто доводиться ігати, як рухається велосипедист, не працюючи педалями. До-сить довго рухається автомобіль після вимкнення двигуна. Куля, виштовхнута з рушниці поро-ховими газами, продовжує рух і поза рушницею, де на неї вже не діють порохові гази.
Однак зрештою всі згадані тіла з часом зупиняються. Чому? Щоб відповісти на це запи-тання, виконаємо дослід.
Установимо похило на столі дошку. На невеликій відстані від кінця дошки насиплемо ку-пку піску. На похилу дошку ставимо візок. Візок скочуючись, потрапляє у пісок і швидко зупи-няється /мал. 65а/. Вирівнявши пісок, знову пускаємо візок по дошці з попередньої висоти. Те-пер візок проходять більшу відстань по столу /мал. 65б/. Якщо ж зовсім прибрати пісок з шляху візка, то до зупинки він пройде ще більшу відстань /мал. 65в/.
Отже, чим менша дія іншого тіла на візок, тим довше зберігається його рух, тим цей рух ближчий до рівномірного.
Прикладом руху тіл при наявності дуже малого опору може бути рух штучних супутників Землі. Верхні розріджені шари атмосфери чинять незначний опір їх рухові, тому супутники можуть обертатись навколо Землі тривалий час.
Якби перешкод рухові зовсім не було, то будь-яке тіло, приведене в рух, продовжувало б рухатися як завгодно довго.
показують, що тіло, яке рухається прямолінійно, саме по собі не може змінити і напрям свого руху. Велосипедист, повертаючи руль, змінює напрям руху коліс вело-сипеда.
Отже, тіло, яке перебуває в спокої, само собою /без дії на нього інших тіл/ не може почати рухатися, а рухоме тіло само собою не може ні зупинитися, ні змінити напряму свого руху.
Властивість тіла зберігати стан спокою або прямолінійного рівномірного руху називається інерцією тіла.
(Інерція — латинське слово, означає «нерухомість »).
Автомобіль з вимкненим двигуном зберігав би швидкість свого руху. Але на нього діє си-ла тертя, тому швидкість його зменшується і він поступово зупиняється. Шлях, що його прохо-дять автомобіль після вимкнення двигуна до повної зупинки, називається гальмівним шляхом. Наприклад, автомобіль «Таврія», що рухається по асфальтовому шосе зі швидкістю 50 км/год, після вимкнення двигуна пройде до повної зупинки 355 м. Ця відстань і буде гальмівним шля-хом. Якщо навіть загальмувати колеса автомобіля, то все-таки деякий час він буде рухатися, ковзаючи колесами по дорозі.
Переходити дорогу перед рухомим транспортом дуже небезпечно, бо жодну машину не можна вмить зупинити.
У розглядуваних прикладах: ми часто вживали слово сила тертя, сила опору повітря, сила тяжіння. Отже, причиною зміни швидкості тіл є дія інших тіл.
Сила — причина зміни швидкості тіла.
Пасажир у машині, вагоні, човні при кожному сповільненні руху нахиляється вперед, при кожному прискоренні руху відхиляється назад, при кожному повороті відхиляється до зовніш-нього боку кривизни шляху.
Предмети, що їх викидають з літака, вагона, спершу летять за нами, але під впливом сили тяжіння відхиляються від прямолінійног