Тоді князь говорить:
— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!
От Ілля Муромець і каже:
— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.
А Солов'ю-розбійнику наказав:
— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!
Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.
— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?
Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.
Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.
А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.
Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».
Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:
— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:
— Що нам робить? Дочка каже:
— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?
— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.
— Та ні, ні, ану, пошліть!
Він знов кричить на неї, а далі:
— Та, може, і справді він живий.
Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:
— Ану, пошлю, підіть подивіться!
Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.
Повернулись вони до князя і говорять:
— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.
— Правда?
— Правда.
— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:
— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!
— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!
Послав князь княгиню.
Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:
— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:
— Ану, піду я по
Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:
— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.
І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.
А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:
— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?
А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.
Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.
В Дагестане с 2013г. в культурно-досуговых учреждениях в рамках проекта развития республики «Человеческий капитал» (подпроект «Культура и традиции народов Дагестана») создаются центры традиционной культуры народов России.
Работа центров направлена на изучение и возрождение национальных традиций, культурное сотрудничество. Региональные и национальные особенности народного творчества сегодня актуализируются. Возрастают проявления национального сознания, в том числе и в области этнокультуры.
В Дагестане это тенденция связана, в том числе и с образованием центров традиционной культуры народов России. Центры - это та область, где в условиях автономного развития, возможно сохранение и развитие не только единого культурного пространства, отдельной народности, но и углубление творческих связей, сотрудничества между регионами.
Во всех центрах представлены экспозиции этнокультурного наследия: предметы быта и старинная домашняя утварь; национальные костюмы, музыкальные инструменты. Создаются мастерские по народным промыслам: тастароплетению, ковроткачеству, резьбе по дереву, изготовлению музыкальных инструментов в селах Бабаюрт, Нижнее Казанище, Вачи, Унцукуль, Маджалис, Уркарах и др. Центры традиционной культуры народов России некоторых сел Сергокалинского, Левашинского, Хунзахского районов и некоторых других создали кунацкие, где посетителей знакомят с этнокультурой народов Дагестана, готовят национальные блюда.
Работники Центра Цунтинского района восстановили старинный женский дидойский костюм и уникальные головные уборы. При центре вновь начал функционировать фольклорный ансамбль «Цези», в репертуаре которого самобытные дидойские танцы и песни на местном диалекте. В Центре Новолакского района создан фольклорный ансамбль «Дараччи»; в селе Маджалис открыта и действует студия народно-прикладного творчества «Кайтагская вышивка», где возрождаются традиции древнего женского рукоделия.
Работники центров прилагают усилия для сохранения этнопраздников и обрядовых ритуалов. При поддержке центров проводятся праздник поливного канала в Гумбетовском, зимний обрядовый праздник «Урхобай» в Чародинском, обряд жатвы в Левашинском, выход невесты к роднику в Хунзахском; праздники встречи весны «Новруз», «Эбелцан», «Яран-Сувар» в Табасаранском, Дербентском, Хивском, «Интнил хьхьу» в Кулинском, Лакском, Новолакском, «Масленица» в Кизлярском и Тарумовском районах, первой борозды в разных районах Дагестана.
Эти примеры свидетельство того, что культурно-просветительская деятельность центров – территория открытая. В центрах свободно пересекаются интересы всех муниципальных ведомств, продолжаются и развиваются традиции, пробуются новые формы работы.
С 2013 по 2015 годы центры открыты во всех муниципальных образованиях. Работа в этом направлении продолжается. На сегодняшний день открыты 52 муниципальных и около 200 поселенческих центров традиционной культуры народов России.
Ведется соответствующая работа по улучшению материально-технической базы центров, приобретению инвентаря, звуко- и светотехнического оборудования, автотранспорта и др. На эти цели из республиканского бюджета каждому муниципальному центру в 2014-2015 гг. было выделено 1 млн.400тыс.р. По информации из районов многие центры существенно улучшили свое материально-техническое состояние: приобрели музыкальные инструменты (пандуры, агач-кумузы, аккордеоны, баяны, бубны и др.), звукоусилительную аппаратуру (микрофоны, колонки и др.). Многие центры приобрели швейные машинки или ткацкие станки, сшили национальные костюмы для своих творческих коллективов.
В центрах традиционной культуры народов России проводятся художественно-творческие проекты для детей и с участием детей. Среди них «Золотые звездочки Кавказа», «Маленькие горцы», «Мир начинается с детства», «Энемжая», «Серпантин дружбы», «Дети гор», «Золотые ручки», «Мы за мир на планете» и др.
В центрах уделяется внимание развитию детского художественного творчества, патриотическому воспитанию. Достаточный опыт по патриотическому воспитанию подростков и молодежи накоплен во многих районах и городах (Левашинском, Буйнакском, Кизлярском, Ногайском, Тарумовском, Бабаюртовском, Хунзахском районах, Махачкале, Дербенте, Кизилюрте, Буйнакске, Избербаше, Южно-Сухокумске, Кизляре и др.), где совместно с образовательными учреждениями проводятся смотры-конкурсы военно-патриотической песни, встречи с ветеранами Великой Отечественной войны и локальных военных событий, молодежные конкурсы, праздники, фестивали, тематические вечера и др.
В целях пропаганды здорового образа жизни практикуется проведение различных мероприятий, молодежных акций антинаркотической направленности с привлечением сотрудников правоохранительных органов и наркоконтроля, медработников, представителей духовенства. По местным телевизионным каналам транслируются передачи этой тематики.
Центры сегодня один из способов сохранения и развития народного искусства и культурных традиций. В них создаются новые фольклорные коллективы, которые порой являются единственной средой бытования народных исполнительских искусств, сохранения национальных инструментов и костюмов. В республике действуют около 100 фольклорных ансамблей, народных вокальных групп, сводных фольклорных коллективов.