После разгрома Золотой Орды B 1391 году Тимуром она окончательно распалась на свои два крыла западную (Белую) Ак-Орду (между Волгой и Доном) и восточную (Синюю) Кок-Орду. Кок-Орда в свою очередь разделилась на Ногайскую Орду (1440 — на землях соBPeMeHHoro западного Казахстана) и недолговечное Узбекское ханство на Сырдарье (1428 - по имени последнего видного золотоордынского хана Узбека, который окончательно ввёл ислам в ЗолотОЙ Орде).
В 1458 году, недовольные жесткой политикой хана узбекского улуса Абу-л-хайра султаны Жанибек и KepeЙ со своими аулами откочевали с берегов Сырдарьи на восток в Семиречье, на земли правителя Могулистана Есен-буги, где в 1465 году образовали Казахское ханство. Народ, ушедший с ними, стал называть себя свободным людом казахами. -
Причини
1. Політичні;
• Долучення українських земель до складу Речі Посполитої, політика якої відносно України мала яскраво виражений колоніальний характер.
• Колонізація загрожувала винищенню української народності, що було великою національною небезпекою.
• Відсутність власної державності (Запорозька Січ не охоплювала значних територій, заселених українцями).
2. Соціально-економічні:
• Посилення феодально-кріпосницького гніту, погіршення становища народних мас.
Польські та українські магнати, захоплюючи родючі землі, експлуатували населення. Посилювався процес закріпачення селян.
Зростала панщина, яка в деяких місцевостях сягала 4-5 днів на тиждень.
Збільшувалися різноманітні побори селян.
• Тяжке становище нереєстрових козаків.
Польський уряд постійно намагався позбавити їх козацьких вільностей і повернути під панське ярмо.
• Невдоволеними були і реєстрові козаки.
Польський уряд постійно обмежував реєстр, позбавляв їх самоврядування — всі вищі посади їхнього війська посідали за призначенням (часто польські шляхтичі).
• Невдоволеним було і міське населення.
Більшість міст і містечок України на початку XVII ст. потрапило до рук шляхти й магнатів, які обмежували їхні привілеї, належні їм за магдебурзьким правом.
3. Національні:
• Не припинялося ополячення українського населення.
• Відбувалося обмеження українців у правах.
4. Релігійні:
• Утиски православної церкви.
• Насильницьке покатоличення українського населення.
• Конфіскація православного церковного майна і земель.
• Невдоволення православної шляхти, яка користувалася значно меншими політичними правами, ніж польська.
Релігійні утиски, за словами М. Грушевського, "дали заклик, який об’єднав у боротьбі проти польських порядків усіх незадоволених ними, без відмінності становища та економічних інтересів".