Объяснение:
В перелік особливо небезпечних інфекцій входять ті захворювання, які відрізняються особливою епідемічної небезпекою, тобто здатні масово поширюватися серед населення. Також вони характеризуються тяжким перебігом, високим ризиком летальності і можуть становити основу біологічної зброї масового ураження.
У світовій медицині немає єдиних стандартів щодо того, які інфекції слід зараховувати до особливо небезпечних. Переліки таких інфекцій різні в різних регіонах, можуть доповнюватися новими захворюваннями і, навпаки, виключати деякі інфекції.
Згідно Наказу МОЗ України від 19.07.95 №113 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» до Переліку Особливо небезпечних інфекційних хвороб належить 38 інфекцій, в даний час найбільш розповсюдженими є :
сибірська виразка;
холера ;
чума;
туляремія;
жовта лихоманка (а також подібні з нею лихоманки Ебола і Марбург).
Сибірська виразка
Зоонозна інфекція, тобто передається людині від тварин. Збудником хвороби є спороутворююча бацила, яка зберігається в грунті десятиліттями. Джерело інфекції - хворі домашні тварини (велика і дрібна рогата худоба, свині та ін). Зараження може відбутися одним з наступних шляхів:
контактний;
повітряно-пиловий;
аліментарний;
трансмісивний.
У хвороби короткий інкубаційний період (до 3 днів). Залежно від клінічної картини сибірської виразки розрізняють 3 виду:
шкірна;
шлунково-кишкова;
легенева.
Холера
Гостре бактеріальне захворювання, що відноситься до групи кишкових інфекцій. Збудник цієї інфекції - холерний вібріон, добре зберігається при низьких температурах і у водному середовищі. Джерелами інфекції є хвора людина (в тому числі на стадії одужання) і вібріононосій. Зараження відбувається фекально-оральним шляхом.
Інкубаційний період хвороби - до 5 днів. Особливо небезпечна холера, що протікає в стертою або атиповою формах.
Чума
Гостра інфекційна хвороба, що характеризується вкрай високою здатністю заражати і дуже високою йязицірністю летального результату. Збудником є чумна паличка, яка передається хворими людьми, гризунами і комахами (блохи та ін). Чумна паличка дуже стійка, витримує низькі температури. Шляхи передачі різні:
трансмісивний;
повітряно-крапельний.
Розрізняють кілька форм чуми, найбільш поширені з яких - легенева і бубонна. Інкубаційний період може становити до 6 днів.
Туляремія
Природно-вогнищева інфекція, яка відноситься до особливо небезпечних, порівняно недавно стала відомою людству. Збудником є анаеробна туляремійна паличка. Резервуари інфекції - гризуни, деякі ссавці (зайці, вівці та ін), птиці. При цьому хворі люди не є заразними. Виділяють такі шляхи зараження:
трансмісивний;
респіраторний;
контактний;
аліментарний.
Інкубаційний період в середньому становить 3 - 7 днів. Розрізняють кілька форм туляремії:
кишкова;
бубонна;
генералізована;
виразково-бубонна та ін.
Жовта лихоманка
Особливо небезпечна вірусна інфекція, схожа з малярією. Збудником є арбовирус, що передається через укуси комарів. Лихоманки Ебола і Марбург викликаються филовірусами, носіями яких є африканські зелені мавпи і певні види кажанів. Зараження відбувається наступними шляхами:
повітряно-крапельний;
контактний.
сибірська виразка
холера
чума
туляремія
жовта лихоманка (а також подібні з нею лихоманки)