Игровая площадка и ее размеры
Площадка для игры в мини-лапту (Приложение 1) представляет собой прямоугольник, длиной 23-36 метров и шириной 15-20 метров. Во всех случаях, длина площадки должна быть больше ее ширины. Размеры измеряют по внутреннему краю линий, ограничивающих площадку. Организаторы соревнований, исходя из местных условий, положением определяют размеры площадки, но не меньше и не больше указанных выше размеров.
Поверхность площадки должна быть ровной и безопасной для игроков.
Статья 3. Линии, ограничивающие площадку
Игровая площадка размечается хорошо видимыми линиями. Ширина линий разметки 5-8 см.
Длинные линии, ограничивающие поле, называются боковыми, короткие – линиями дома и кона. В 6 метрах от линии дома проводится контрольная линия, которая образует штрафную зону.
Вокруг площадки должна быть свободная зона: за линией дома не менее 3 метров, за боковыми линиями не менее 1 метра, за линией кона не менее 5 метров.
Статья 4. Штрафная зона
Штрафная зона представляет собой прямоугольную площадку, размером 6 на 15-20 метров, необходимую для определения действительности удара по мячу, т.е. удары действительны, если мяч при прочих условиях не попал в штрафную зону.
Статья 5. Пригород
Пригород – место, откуда совершаются перебежки игроками, выполнившими удары по мячу. Игроку, пробившему по мячу, разрешается после удара располагаться по всей линии дома.
Статья 6. Площадка подающего
Ширина площадки 3 метра. В центре площадки, на расстоянии 50 сантиметров от линии дома, чертится круг подачи, диаметром 50 сантиметров (приложение 1).
Объяснение:
Літосферні плити зазнають вертикальних і горизонтальних рухів.
Рухи земної кори вивчає наука тектоніка, а самі рухи називають тектонічними.
Горизонтальні рухи – це рух материків називають горизонтальними рухами літосфери (материки, основою яких є велетенські острови граніту на базальтовій основі літосферних плит, теж рухаються разом із плитами: одні материки розходяться один від одного, а інші, оскільки Земля кулястої форми, в цей час взаємно зближуються зі швидкістю від кількох міліметрів до 5-7 см на рік), виникнення серединно-океанічних хребтів та областей складчатості.
Вертикальні рухи – повільні опускання окремих ділянок поверхні зі швидкістю до кількох сантиметрів на рік. які пов'язані з дією процесів, що відбуваються в надрах (у результаті вікових рухів земної кори на поверхні Землі сухопутні умови можуть змінитися морськими й навпаки).
Нерідко великі ділянки пластів гірських порід, з яких складаються літосферні плити, унаслідок розривів піднімаються або опускаються щодо сусідніх ділянок. Підняття по розриву ділянки земної кори називається горстом, опущення — грабеном. Горсти й грабени відносять до вертикальних рухів земної кори, хоча їх спричиняють горизонтальні рухи літосферних плит.